ВІКТОРІЯ СІРЕНКО: «КОЖЕН З НАС, ЯК МОЖЕ, ВНОСИТЬ СВІЙ ВНЕСОК, НАБЛИЖАЮЧИ ПЕРЕМОГУ»

Уклін від Бориса Олійника

У Києві в «золотій залі» Українського фонду культури 24 грудня 2014 року ніде було яблу­ку впасти. На творчий вечір видатного поета Бо­риса Олійника завітали численні шанувальники його таланту: працівники культури та освіти, ді­ячі мистецтва, літератори, журналісти. Були тут і маститі Шевченківські лауреати, і зовсім юні обличчя... Подумалося: мабуть, і зала столич­ної опери буде малою, коли, дасть Бог, у жовтні 2015-го Борис Ілліч святкуватиме своє 80-річчя.

Сергій ШЕВЧЕНКО

заслужений журналіст України

Утім, приємний привід віта­ти був і нині: митця вша­новували як лауреата Все­української премії імені Олександра Олеся. Непере­вершений лірик Олесь – уродже­нець Сумщини. Тож і літературну відзнаку його імені заснувала гро­мадська організація «Сумське зем­ляцтво у м. Києві». Щороку в перед­день Великодніх свят її представ­ники вручають диплом, нагрудний знак та грошову частину літера­турної премії авторам кращих книжок української лірики.

Борис Олійник прийшов на творчу зустріч у костюмі з кра­ваткою – офіційно-святково і водночас скромно, без орденів-медалей на грудях. Новенький знак лауреата – єдина нагорода на піджаку Героя України. Під рука­ми на столі – примірники яскраво ілюстрованої книжки «Очима до­бра», що її поет видав для дітвори. Коли промовці величали його «ле­гендою», ніяковів і махав рукою – мовляв, то не про нього. Артистам-вокалістам, виконавцям пісень на його вірші тихенько, майже нечут­но, підспівував. А в основній час­тині спілкування – натхненно чи­тав нові поезії і, перебуваючи в до­брому гуморі, питав аудиторію, чи не час зупинити читця, аби шанов­не товариство не втомилося. Зала аплодувала не шкодуючи долонь. Присутні навіть влаштували ова­цію після напрочуд проникливих творів.

Вів творчий вечір поет Михай­ло Шевченко. Вітали корифея Сло­ва друзі, побратими, колеги, серед яких – відомий письменник лау­реат Шевченківської премії Дми­тро Іванов, заслужений журналіст України Олеся Білаш, член прав­ління Українського фонду культу­ри Володимир Мельничук. Вруча­ли квіти художники, артисти, пе­дагоги... Винуватець свята приві­тно усміхався, дякував, складаю­чи на стіл букети. А схвильованій шанувальниці-вчительці, яка схи­лила перед письменником голову, низько вклонився сам.

Одно слово, був цього вечора Бо­рис Ілліч самим собою – власне, як і завжди. І ліра його, як належить ве­ликому Поетові-громадянину, про­буджувала найдобріші почуття.

06.02.2015

ДОДАТИ КОМЕНТАР

2000

Ваше ім'я:
Коментар:
	введіть цифри на картинці

Усі новини