« на головну 12.08.2022
Архів номерів  •  Актуальний номер » (1167)
21
Липень
 
Інтерв’ю
 
ООН УПЕРШЕ ВШАНУВАЛА ВИСОКИМИ МІЖНАРОДНИМИ НАГОРОДАМИ МЕДПРАЦІВНИКІВ-ЛІКВІДАТОРІВ ЧАЕС

ООН УПЕРШЕ ВШАНУВАЛА ВИСОКИМИ МІЖНАРОДНИМИ НАГОРОДАМИ МЕДПРАЦІВНИКІВ-ЛІКВІДАТОРІВ ЧАЕС


РУБРИКИ


Передплата





Статті Особистість

В’ячеслав Миколайович Петров: «Завдяки підтримці наших дій з боку керівництва зростали авторитет і повага до всієї технічної інспекції праці профспілок»

В’ячеслав Миколайович Петров: «Завдяки підтримці наших дій з боку керівництва зростали авторитет і повага до всієї технічної інспекції праці профспілок»

 «За 47 років роботи в Ге­неральному штабі профспілок України (Укрпрофрада ФПУ) спершу технічним ін­спектором праці, а потім заступ­ником та завідуючим відділом охорони праці трапилося чимало випадків, які запам’яталися мені на все життя. Причому, на мій по­гляд, це сталося внаслідок реакції на наші дії як керівників, так і профспілкових органів. Наведу де­які з них.

Наприклад, упродовж декіль­кох місяців 1966 року на Новокра­маторському машинобудівному заводі сталося п’ять нещасних ви­падків зі смертельним наслідком. На завод було відряджено бригаду Укрпрофради, яка підготувала ма­теріали на засідання Президії УРСПС, у проекті рішення якої було запропоновано висловити недовіру директорові заводу В. А. Масолу, тобто звільнити його з посади згідно зі ст. 45 КЗпП УРСР. У своїй доповіді на цьому засідан­ні В. А. Масол запевнив членів Президії УРСПС і представників ЦК КПУ, які були запрошені на це засідання, що він зробить усе за­лежне від нього, аби виправити становище й підвищити рівень без­пеки праці на заводі. І таке зобов’язання він виконав, а через деякий час був призначений головою Держплану, а потім Прем’єр-міністром України.

Інший приклад. У квітні 1989 року до нас звернувся голова Дніпропетровської облпрофради В. П. Самодрін із проханням допо­могти примусити керівництво Дні­провського металургійного комбі­нату ім. Дзержинського забезпечи­ти нормальні умови праці на де­кількох дільницях. Ми з нашим металургом Є. М. Потаніним при­були на комбінат і заборонили ро­боту багатьох одиниць обладнан­ня, що, безумовно, позначилося на роботі всього комбінату. Однак його керівництво замість того, аби зустрітися з нами та обговорити відповідні заходи, звернулося до ЦК КПУ з метою скомпрометувати нас у буцімто неправомірних діях. Другий секретар ЦК КПУ О. А. Ти­таренко зателефонував голові ФПУ В. О. Сологубу, який знайшов нас і запитав, наскільки ми впев­нені у своїх діях? Я відповів, що я впевнений на тисячу відсотків. «У такому разі, – сказав В. А. Сологуб, – нехай буде все так, як є». Після всіх цих переговорів нас запросив до себе заступник міністра чорної металургії В. Д. Гладуш (тоді це міністерство було у Дніпропетров­ську) для участі у розробленні від­повідних заходів.

І таких прикладів чимало, коли завдяки підтримці наших дій з боку керівництва не тільки проф­спілкових, а й багатьох партійних органів, зростали авторитет і по­вага до всієї технічної інспекції праці профспілок України, яка на той час здійснювала державний нагляд за охороною праці».

 

 

  Тамара Биченок: «Усе моє життя пов’язане з профспілками»

  Герой Соціалістичної Праці Тама­ра Василівна Биченок народилася 6 червня 1929 року. Сорок шість ро­ків працювала швачкою на Київській швейній фабриці імені Смирнова-Ласточкіна. Обиралася членом Пре­зидії та секретарем Української республіканської ради професій­них спілок на громадських засадах. Тамара Василівна люб’язно погоди­лася розповісти нам про своє життя.

  – У нашій сім’ї було семеро дітей. Батько загинув на фронті 1943 року. А в сорок п’ятому я вже почала працювати на швейній фабриці. Тоді мені ще не виповни­лося й шістнадцяти ро­ків. Я – ветеран праці та учасник Великої Вітчиз­няної війни. У 1966 році закінчила вечірню шко­лу й вступила до Київ­ського інституту легкої промисловості. Після його закінчення продо­вжувала працювати на фабриці. У 1966-му за до­строкове виконання за­вдань сьомої п’ятирічки мені було присвоєно ви­соке звання Героя Соціа­лістичної Праці. Нагоро­джена також орденами Леніна, Трудового Черво­ного Прапора і Жовтне­вої Революції. Обиралася делегатом ХХІІ і XXIV з’їздів КПРС, XXV з’їзду Компартії України.

– Тамаро Василівно, яку роль у Вашому житті зіграли профспілки?

– Можу сказати, що все моє життя нерозрив­но пов’язане з профспіл­ками. Я брала активну участь у профспілковій роботі на своєму підпри­ємстві. Обиралася чле­ном Президії, а 1978 року – секретарем Укрпрофра­ди на громадських заса­дах. Вдячна за довіру й надану честь профспіл­ковим лідерам тих років. Особливо голові Укрпрофради Віталію Олек­сійовичу Сологубу. Вва­жаю, що він багато зро­бив для розвитку проф­спілкового руху в нашій країні. Пам’ятаю, як про­фесійні спілки активно обстоювали інтереси трудящих, захищали їхні законні права. Та й у моєму житті вони зігра­ли величезну роль. Пи­шаюся, що я – працівни­ця швейної фабрики – обиралася до керівного органу українських профспілок. Вдячна за все профспілкам, Феде­рації профспілок Украї­ни, нашій державі.

– Ваше покоління – по­коління переможців, трудівників, людей, у багатьох з яких були надії на світле майбут­нє і віра в ідеали. Що б Ви побажали нашим читачам?

– Насамперед хочу по­бажати, щоб усі мали гар­ну роботу. Адже ми у свій час з великою радістю йшли на роботу й викону­вали її так, як це було по­трібно країні. Ми не зна­ли, що таке безробіття. А тепер багато молодих лю­дей без роботи. Добре, що вирішенням цього питан­ня активно займаються профспілки.

А ще хочу побажати і читачам газети, і всім громадянам України, щоб кожен робив свій внесок у розвиток краї­ни, зростання рівня жит­тя наших людей. Потріб­но, щоб працею кожної людини зміцнювалася наша держава. А сама держава має піклувати­ся про своїх трудівників.

Розмовляв Олексій ПЕТРУНЯ

 

 

 Вітаємоз 80-річчям!

  16 вересня випо­внюється 80 ро­ків від дня наро­дження Євгена Михайловича Потаніна – ко­лишнього техніч­ного інспектора праці Укрпроф­ради і Федера­ції профспілок України.

  Майже 33 роки Єв­ген Михайлович Потанін від імені профспілок здій­снював державний нагляд за дотриманням законодав­ства про охорону праці на підприємствах і в організа­ціях металургійної промис­ловості та охорони здоров’я, на багатьох з яких досі пам’ятають його.

Особливу увагу у своїй ді­яльності він приділяв ство­ренню здорових і безпеч­них умов праці, а також за­безпеченню належного санітарно-побутового об­слуговування на новобудо­вах та реконструктивних об’єктах виробничого призначення.

За наполяганням Євгена Михайловича в країні що­річно знімали зі статистич­ної звітності декілька об’єктів, нібито введених в експлуатацію, проте які не відповідали вимогам охо­рони праці, а винні притяга­лися до відповідальності.

Творчий підхід Євгена Пота­ніна до будь-якої справи, ініціативність і наполегли­вість, а також вимогливість до результатів роботи з ба­гатьох питань давали пози­тивні результати в цілому по народному господарству України.

Це стосується насамперед паспортизації інженерно-технічних засобів безпеки, санітарно-гігієнічних і санітарно-побутових умов на вироб­ництві, за проведення якої в цілому по республіці відпові­дав саме Євген Потанін.

За його висновками з цього питання надсилалися відпо­відні листи не тільки керів­никам багатьох міністерств і відомств України, а й Союзу РСР.

Слід наголосити, що поряд із масштабністю і держав­ною вагою різних заходів, які здійснювала тоді у країні технічна інспекція праці профспілок, у тому числі Єв­ген Потанін, у його повсяк­денній роботі на першому місці завжди була турбота про людину праці. Він дбав про захист життя і здоров’я працюючих від впливу нега­тивних виробничих факто­рів, про дотримання закон­них прав та інтересів осіб, які потерпіли від нещасних випадків, і членів сімей за­гиблих на виробництві.

Ця риса характеру зберіга­ється у нього до цього часу, він і зараз намагається до­помогти людині праці, звер­тається до Департаменту охорони праці Федерації профспілок України або державних інспекторів, з якими у нього і зараз гарні стосунки.

Про високий професіона­лізм Євгена Михайловича Потаніна та його глибокі знання і відданість справі охорони праці можна гово­рити багато, але всі, хто працював із ним раніше, і ті, хто знає його сьогодні, від­значають ще і його високі особисті якості – доброту, скромність, самокритич­ність, турботу про близьких і рідних та уважне ставлен­ня до співробітників.

Від щирого серця вітаємо Євгена Михайловича зі славним ювілеєм, зичимо міцного здоров’я, щастя, добра і довголіття.

Друзі, колишні та нинішні колеги

16.09.2013



ДОДАТИ КОМЕНТАР 2000
Ваше ім'я:
Коментар:
  введіть цифри на картинці
УВАГА!

З метою підвищення попиту на газету "Профспілкові вісті" редакція прийняла рішення припинити практику розміщення повного чергового номеру у pdf-форматі на власному сайті. Натомість обмежитися публікацією першої сторінки та анонсів найрезонансніших матеріалів. Пропонуємо читачам передплачувати видання. З умовами передплати можна ознайомитися у розділі ПЕРЕДПЛАТА.

НОВИНИ

07.08.2022 21:30

06.08.2022 11:16

06.08.2022 11:12

25.06.2022 00:49

25.06.2022 00:48

25.06.2022 00:47

25.06.2022 00:02

10.06.2022 23:35

10.06.2022 23:34

10.06.2022 22:38

Усі новини


Опитування

Якою б Ви хотіли бачити улюблену газету "Профспілкові вісті" надалі?

Традиційною паперовою, друкованою
- 0 %
Новітньою електронною (виключно в інтернеті за передплатою)
- 0 %
Змішаною (відкриття передплати на електронну версію при збереженні паперово-друкованого формату)
- 0 %
Усього: голосів






 

Профспілкові ВІСТІ, 1990-2019©

01042, Украіна, м. Київ
Майдан Незалежності, 2
Тел/факс: 528-70-49
Використання матеріалів сайту дозволяється за умови посилання