ВІКТОРІЯ СІРЕНКО: «КОЖЕН З НАС, ЯК МОЖЕ, ВНОСИТЬ СВІЙ ВНЕСОК, НАБЛИЖАЮЧИ ПЕРЕМОГУ»

Співець рідного краю

Є люди, з якими приєм­но спілкуватися, про них хочеться говорити й писати. Вирізняються вони, як правило, про­стотою і скромністю характеру і водночас своєю неординарністю, різносторонніми здібностями й талантом...

Саме таким є Григорій Климович Заброда – ветеран-профспілковець із 40річним стажем, поет-пісняр, невтомний трудівничий. 14 лютого 2011-го Григорію Климо­вичу виповнюється 75  років.

Народився і виріс він у знаменито­му селі Трипіл­ля на Київщині. З дитинства пізнав усі радості й печалі сільського буття, пережив війну і післявоєнне ли­холіття, бачив тяжку пра­цю батьків на землі, а тому, як кажуть, знає ціну «окрайцеві хліба». Працю­вати почав рано, вже у 17 років сплавляв ліс по Дніпру. Тоді ж і вірші по­чав писати...

Служив у лавах Радян­ської Армії, а після на­вчання у художній студії при столичному драмтеа­трі імені Івана Франка з успіхом виступав на сце­нах провідних театрів Ки­єва і Хмельницького. Зі­грав чимало яскравих ро­лей у виставах, серед яких – Микола в «Наталці Пол­тавці», Гриціан Таври­чеський у «Весіллі в Ма­линівці» тощо.

І все таки переважна більшість його трудового життя тісно пов’язана з профспілками Київщини.

Кияни й гості міста да­леких 60–70-х років мину­лого століття пам’ятають яскраві виступи колекти­вів художньої самодіяль­ності профспілкового Бу­динку культури трамвай­ників, який очолював Гри­горій Заброда. Згодом він був призначений завіду­вачем відділу культурно-масової і фізкультурно-спортивної роботи облпрофради, працював за­ступником директора об­ласного Будинку худож­ньої самодіяльності проф­спілок і близько 20 років – заступником голови об­кому профспілки праців­ників АПК.

Заочно закінчив Вищу профспілкову школу куль­тури в м. Ленінграді.

Останнє місце роботи Григорія Заброди – виконав­ча дирекція обласного відді­лення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності.

Слід наголосити, що де б він не працював, яку ді­лянку роботи йому не до­ручали б – скрізь виявляв творчий підхід до справи, вносив різноманіття в ро­боту, показував приклад працелюбності й високої відповідальності, зали­шив у колективах спогад про себе як людину обда­ровану, благородної душі і полум’яного серця.

Григорія Заброду як учасника ліквідації аварії на ЧАЕС відзначено гра­мотою Президії Верховної Ради УРСР, він має низку галузевих і профспілко­вих нагород.

Природа щедро наділи­ла Григорія Климовича по­етичним талантом, тому в його душі завжди жила і живе поезія, з-під його пера виходять все нові й нові поетичні твори.

Нині він готує до друку збірник поезій «Дихання вічності» та пісенник, у якому є тексти й на проф­спілкову тематику.

Оцінку його майбутнім книгам дасть читач, ска­жу лише, що будь-який твір Григорія Заброди: чи то збірка поезій про рідне Трипілля, чи лірика про кохання і проникливі ряд­ки реквієму «Поки живі батьки і матері», а чи гнів­ні слова сатиричного по­слання «Ганьба», я вже не кажу про теплі, задушевні пісні на його слова, які ви­конують як самодіяльні, так і професійні художні колективи – всі вони напи­сані рукою трудівника, лі­рика, в них вкладена част­ка душі й серця автора.

Любов до рідного краю, непідробний патріотизм, палке бажання бачити Україну, її людей заможни­ми й щасливими – кредо його життя. І цей лейтмо­тив пронизує всю творчість талановитого поета-трудівника Григорія Заброди.

Валентин КОНОНЕНКО, ГОЛОВА КИЇВСЬКОЇ ОБЛПРОФРАДИ

ГІМН ФЕДЕРАЦІЇ ПРОФЕСІЙНИХ СПІЛОК УКРАЇНИ

Музика Євгена Доненка Слова Григорія Заброди

Коли неправди біль стискає горло,

Порушений закон, до розпачу лиш крок,

Людина йде з надією у серці

Шукати захисту до профспілок.

Приспів:

Профспілки України! Укріпляймо ряди,

Наша сила у єднанні на шляхах боротьби.

Ми за право на працю, соціальні права,

Ми за право народу на достойне життя.

Не треба гнутись, бить земні поклони,

Нас міліони, ми – знедолених оплот!

На заклик станем в маршові колони,

За нами правди сила і народ.

Приспів.

Людина праці щоб була в повазі –

Хай голос профспілок луна, як віщий дзвін!

Бездушності, свавіллю і зневазі

Відверто і рішуче скажем: «Ні!»

Приспів.

ЯК СТВОРЮВАВСЯ ГІМН ФПУ

Восени 2002 року ІV з’їзд профспілок України вперше в історії проведення профспілкових фо­румів відкрився під звуки власного гімну. Від­тоді всі профспілкові заходи на найвищому рівні проходять у його супроводі. Про те, як створю­вався «Гімн профспілок України», розповідає один із його авторів Григорій Заброда.

Якось після однієї з нарад керівники обласних організа­цій профспілок (я тоді працював за­ступником голови обкому профспілки працівників АПК на Київщині) поверта­лися автобусом із Броварів до столиці.

Я читав усім присутнім свої нові поезії. Через деякий час голова облпрофра­ди Валентин Кононенко за­питав мене, чому я не пишу вірші на профспілкову те­матику і зауважив, що на­став час створити гімн об­ласної ради профспілок. Усі дружно підтримали пропозицію.

Я загорівся ідеєю і вже за кілька днів представив на суд керівництва облпрофради «Марш профспі­лок Київщини». А мій това­риш композитор, художній керівник і диригент народ­ного духового оркестру На­ціонального аграрного уні­верситету Євген Доненко написав музику до нього. Згодом вірш було надруко­вано в інформаційному ві­снику облпрофради «Проф­спілки і життя».

Коли слова й музика були готові, відбувся пер­ший запис твору у виконан­ні керівника вокального ан­самблю клубу Національ­ного аграрного університе­ту Ганни Каргальцевої. По­тім його записували у сту­дії показового духового ор­кестру Збройних сил Укра­їни: спочатку у виконанні заслуженого артиста Укра­їни Івана Чайченка та Ган­ни Каргальцевої, а згодом – у виконанні заслуженого (нині народного) артиста України Олександра Васи­ленка.

Тоді у ФПУ йшла підго­товка до чергового з’їзду, тож з’явилася ідея створи­ти гімн. За порадою Вален­тина Кононенка я звернув­ся через газету «Профспіл­кові вісті» до усіх охочих взяти участь у конкурсі на кращий текст гімну проф­спілок України. Мій текст «Маршу профспілок» та­кож був надрукований у га­зеті. На конкурс було пред­ставлено багато варіантів тексту гімну. Комісія і ке­рівництво ФПУ зупинилися на нашому.

Текст і музика твору були розіслані в усі регіо­нальні та галузеві об’єднання профспілок для озна­йомлення. Після внесення деяких поправок гімн проф­спілок України у виконанні Олександра Василенка про­звучав перед учасниками Конгресу профспілок Укра­їни і був сприйнятий із за­хопленням.

Текст і музика твору були затверджені Президі­єю і Конгресом ФПУ як офі­ційний документ.

10.02.2011

ДОДАТИ КОМЕНТАР

2000

Ваше ім'я:
Коментар:
	введіть цифри на картинці

Усі новини