ВІКТОРІЯ СІРЕНКО: «КОЖЕН З НАС, ЯК МОЖЕ, ВНОСИТЬ СВІЙ ВНЕСОК, НАБЛИЖАЮЧИ ПЕРЕМОГУ»

Профспілки налаштовані на рішучі дії. Виступ Голови ФПУ В. Г. Хара на засіданні Ради Федерації профспілок України

У м. Києві 3 березня цього року відбу­лося засідання Ради Федерації проф­спілок України, на якому одним з ключових розглядалося питання щодо різкого погіршення рівня жит­тя населення і дій профспілок у зв’язку з цим. У роботі засідання взяв участь віце-прем’єр-міністр – міністр соціальної політики Украї­ни Сергій Тігіпко. Відбулася жор­стка розмова, яка торкалася підви­щення цін і тарифів, діалогу між профспілками і Урядом, роботи фон­дів соціального страхування, пенсій­ної реформи тощо.

Друкуємо в повному обсязі виступ з даного питання Голови ФПУ Василя ХАРА.

Гадаю, що нерозуміння значущості соціального діа­логу, відсторонення від гро­мадянського суспільства, серцевиною якого є проф­спілковий рух, ще ніколи жодний Уряд ні до чого гар­ного не призводили. Є таке прохання, Сергію Леонідо­вичу, якщо це буде тактов­но, передати Прем’єр-міністру цю просту істину.

СОЦІАЛЬНИЙ ДІАЛОГ

Шановні колеги! Учора, на пропозицію Об’єднання профспілок Харківської об­ласті та Київської міської ради профспілок на засідан­ні Президії ФПУ було роз­глянуто питання «Про стан життєвого рівня трудящих». Особливих претензій до Уряду не було висловлено, і об’єктивне падіння рівня життя людей також не було зафіксовано, однак були ви­словлені критичні заува­ження відносно порушень з боку Уряду зобов’язань за Генеральною угодою, ігно­рування звернень і вимог ФПУ, Спільного представ­ницького органу профспі­лок. Украй млявим є стан соціального діалогу з боку міністерств, насамперед це їх відмова від спільних по­шуків шляхів реформуван­ня економіки, заробітної плати, соціальної складо­вої в діяльності Кабінету Міністрів і всієї держави.

Заради об’єктивності слід зазначити, що за пері­од діяльності нового Уряду України значно посилилась взаємодія органів виконав­чої влади з профспілками у вирішенні соціально-еко-номічних питань, що сприяє зміцненню соціальної ста­більності і успішній роботі в реалізації реформи.

Дуже коротко, телеграф­но для тих, хто не знає. Ми маємо своє місце у залі Каб­міну, туди делегований наш постійний представник – за­ступник Голови ФПУ Григо­рій Осовий. Всі засідання урядових комітетів також відбуваються за участю представників ФПУ, керів­ників членських організа­цій. Всі голови ЦК є члена­ми колегій міністерств і ві­домств, а всі голови терито­ріальних профоб’єднань – членами колегій державних адміністрацій.

Тільки за останній час більш як півтори тисячі проектів і постанов Кабіне­ту Міністрів України, ін­ших нормативно-правових актів розглянуто за участю профспілок.

У той же час, позитивно оцінюючи взаємодію ФПУ з Кабінетом Міністрів, ми констатуємо факт відсторо­нення окремих міністерств від виконання своїх прямих обов’язків, порушення принципів соціального діа­логу, що перешкоджає реа­лізації повною мірою права з розробки соціально-економічної політики дер­жави, вирішення складних соціальних проблем.

Взагалі дивно. В нашій країні, як за Конституцією, так і за законом, ініціато­ром і гарантом соціального діалогу виступає Уряд. У нашому ж випадку локомо­тивом, детонатором соці­ального діалогу є, насампе­ред, Федерація профспілок і Спільний представниць­кий орган. Спробуємо по­казати це на конкретних прикладах.

Президент України ого­лосив про початок еконо­мічних реформ, а також за­жадав підвищення ефек­тивності соціально-трудових відносин. Однак голо­вні відповідальні за реалі­зацію цих завдань – Мініс­терство праці та Міністер­ство економіки відсторони­лись від підготовки дієвих пропозицій з цих питань. Не виключаю, що скоро критичні зауваження, мож­ливо, меншою мірою, бу­дуть і на Вашу адресу, Сер­гію Леонідовичу.

Судіть самі. Федерація профспілок України, СПО підтримали програму Пре­зидента. Ми максимально докладали і докладаємо зу­силь до реалізації її поло­жень. Але ті, кому безпосе­редньо належить реалізація програми, м’яко кажучи, не дуже гарно виконують свою роботу, а по суті, перешко­джають втіленню її в життя. Це стосується, перш за все, такої економічної категорії, як праця, її впливу на розви­ток економіки. Це реформа заробітної плати, розробка державної програми зайня­тості і т. ін.

Змушені констатувати, що Урядом неодноразово допускались факти відсто­ронення профспілок від процесу узгодження соці­ально значимих законопро­ектів, зокрема при підго­товці проекту Закону «Про Державний бюджет Украї­ни на 2011 рік», про прове­дення пенсійної реформи, про гарантії держави з ви­конання рішень судів та ін­ших. А це найбільш болючі для суспільства, в тому чис­лі і для профспілок, для трудової людини питання.

Тому ми пропонуємо дати доручення Секретарі­ату Кабміну, міністерствам і відомствам неухильно дотримуватись закону України про Кабінет Міні­стрів, Регламенту його ді­яльності. А там прописана норма, за якою будь-які рі­шення, що стосуються соціально-трудових відно­син, мають прийматися за участю профспілок.

У зв’язку з цим вважали б за необхідне відновити практику проведення щомі­сячних зустрічей мініс­терств з профспілками з ме­тою обговорення найбільш болісних проблем галузей і шляхів їх вирішення. Якщо вони не захочуть робити це добровільно, треба застосо­вувати примусовий метод.

ПРОБЛЕМИ ОПЛАТИ ПРАЦІ

Вважаємо відвертою провокацією позицію Мін­соцполітики в частині ви­конання зобов’язань Кабі­нету Міністрів України від­носно оплати праці бю­джетників. Змушений на­гадати, що профспілки пішли тут на певний комп­роміс, враховуючи можли­вості бюджету і ситуацію, яка склалася в країні. Ми визнали можливим погоди­тись на складний, поетап­ний процес наближення ба­зового тарифу Єдиної та­рифної сітки до величини мінімальної заробітної плати. Тим більше, що і Президент, і Прем’єр-міністр обіцяли, що перший аналіз бюджету, перша ко­пійка, яка там додатково з’явиться, буде віддана бю­джетній галузі. Однак, не­зважаючи на домовленості, положення Генеральної угоди, Уряд з початку року не скорочує, а збільшує на­явний розрив ще на 6 гри­вень. А нещодавно Мініс­терство соцполітики вне­сло чергову пропозицію щодо збільшення розриву ще на 7 гривень. Дискримі­нація у сфері оплати праці бюджетників має не лише щомісячне індивідуальне недоотримання працівни­ками від 50 до 900 грн, а й впливає на зниження їхніх пенсій у майбутньому.

Небажання відгукнути­ся на наші пропозиції з цьо­го приводу обурює проф­спілки. Зрозуміло, якщо Прем’єр-міністр не зустрі­чається загалом з проф­спілками, то навряд чи він зустрінеться з бюджетни­ками. А ми це пропонува­ли. А те, що у цьому питан­ні робить Ваш, Сергію Лео­нідовичу, підлеглий Ва­силь Надрага, інакше, як імітацією роботи назвати не можна. Важко це питан­ня зрушити з місця – ска­жіть людям правду, визна­чте той графік вирішення проблеми, який навіть нас не влаштовує. Хай він буде подовжений. Але щоб люди знали: сьогодні зробимо це, завтра – те. Тому що мов­чанка ні до чого гарного не призведе.

Не можна також зрозу­міти майже річне небажан­ня обговорювати ініціативи профспілок щодо принци­пового підходу до виконан­ня доручень Президента в питанні викорінення тако­го ганебного явища, як за­боргованість із заробітної плати. Ми внесли три про­позиції: зробити для робо­тодавця економічно неви­гідною затримку виплати заробітної плати шляхом введення адекватних бан­ківських кредитів; ввести компенсації за кожен день затримки і право робітника не виходити на роботу у разі наявності заборгова­ностей; зберігати робітнику зарплату в умовах простою з вини роботодавця.

Насамкінець, ми вима­гаємо визнати заборгова­ність із заробітної плати привілейованим платежем, тобто першочерговим, як того вимагає ратифікована Україною відповідна Кон­венція МОП, а також роз­горнути широку публічну кампанію проти власників підприємств, де не реалізу­ється конституційне право на своєчасну оплату праці. Однак всі ці пропозиції Мінсоцполітики проігноро­вано, альтернативних під­ходів не запропоновано, що порушує домовленості Ге­неральної угоди.

БОРОТЬБА З  БІДНІСТЮ

Рік минув від часу при­йняття Президентом Указу щодо боротьби з бідністю. Пану Надразі доручалося внести відповідні пропози­ції щодо конкретних дій з цього питання протягом трьох місяців. І нічого не зроблено, як то кажуть – кінь не валявся. Та й Адміністрації Президента варто було б взяти під більш жорсткий контроль виконання цього важливого документа.

Найбільш образливо те, що пропозиції з даного пи­тання, які надійши на мою адресу як голови Комітету Верховної Ради України, та й на адресу ФПУ, інакше як дурницею назвати не мож­на. Зовсім немає бачення, що треба робити, які термі­ни, як подолати ситуацію, щоб 30% працівників не пе­ребували сьогодні на межі бідності і злиднів.

РИНОК ПРАЦІ

Подібна ситуація і з об­говоренням питання ре­формування ринку праці. Ми подали свої пропозиції. Арифметично порахували, скільки у нас трудового по­тенціалу, скільки працює у всіх сферах, скільки на об­ліку в центрах зайнятості. Три мільйони за кордоном. І стало незрозуміло: де ж 5 млн громадян України, чим вони займаються? Не­має балансу!

ТРУДОВИЙ СПІР

ПЕНСІЙНА РЕФОРМА

У цій залі 31 січня ви чули, що люди говорили про неї. І, гадаю, сьогодні ще скажуть. Федерація при­йняла з цього приводу нега­тивне рішення. Наша пози­ція була висловлена і під час парламентських слу­хань, і під час вчорашнього пікетування засідання Ко­мітету Верховної Ради з пи­тань пенсіонерів.

Свого часу влада заяви­ла: буде так, як скаже на­род, бо ми його слуги. На­род гуде, уже тільняшку на собі розірвав, а Уряд не зби­рається відкликати проект Закону з парламенту, він стоїть у порядку денному сесії на 15 березня. Не знаю, чим усе це закінчиться. Щирого гарного слова піс­ля цього люди Уряду не скажуть.

До речі, профспілки дали, на наш погляд, ро­зумні пропозиції (на жаль, від них досі відмахуються). Зрозуміло, що успішне про­ведення реформи залежить від економічних факторів. Тому профспілки зазначи­ли, що зусилля держави по­винні бути, в першу чергу, спрямовані не на зменшен­ня пенсій, а на зростання виробництва, розширення зайнятості, підвищення і легалізацію заробітних плат. І тоді питання вирі­шаться самі собою.

ФОНДИ СОЦСТРАХУ

Не просто складний – катастрофічний стан склався у фондах соціаль­ного страхування, особли­во з тимчасової втрати пра­цездатності. І все через суб’єктивні рішення, адмі­ністративний підхід та не­вгамовні апетити окремих чиновників.

Попередній Уряд Юлії Тимошенко, виходячи із популістських засад, до­зволив шахтарським під­приємствам не здійснюва­ти відрахування до фондів – Пенсійного, з тимчасової втрати працездатності, від нещасних випадків на ви­робництві. Як результат, отримали величезний не­добір коштів. Ми звернули­ся до Прем’єр-міністра: дайте 800 млн грн безпро­центного поворотного кре­диту, хоча б частинами, щоб виправити ситуацію. Питання не вирішено.

Більше того, тодішній керівник Мінпраці запро­понував: оскільки бюджет Фонду з тимчасової втрати працездатності є дефіцит­ним, нехай Кабмін (у пору­шення всіх законів, прини­ження соціальних партне­рів) затвердить бездефіцит­ний бюджет. І сьогодні від­сутність більш як півроку з вини Мінпраці засідань Фонду, бюджету, програми дій у зв’язку з прийняттям Закону про єдиний соціаль­ний внесок досі тримає цей архіважливий для людей Фонд на колінах. Телефони розриваються: дзвонять люди після інфарктів, ін­сультів, операцій на серці – реабілітуватись немає змоги. Все завмерло. Лікар­няні не оплачуються.

А що будемо робити з дитячим оздоровленням? А дитячо-юнацькі школи? Куди їх подіти? Сьогодні 80% вищих спортивних до­сягнень – це завдяки дитя­чим спортивним школам профспілок. Якщо країні вже і спорт не потрібен, то я тоді не знаю, як будуть пізнавати Україну, можли­во, тільки за якимись не­приємностями?

ПРО ПЕНЮ

Звичайно, бурхливу ре­акцію людей викликало рі­шення парламенту з понов­лення стягнення пені з осіб, яким була затримана ви­плата заробітної плати. Сьо­годні заборгованість із ви­плати зарплати складає близько 1 млрд 200 млн гри­вень. Та головне, що за не­сплату за користування житлово-комунальними по­слугами у людей почали відбирати квартири. Бага­того за несплату притис­нуть – він заплатить і його замку ніхто не відбере. А що робити тому, кому не спла­тили зароблене? Як так можна ставитись до свого народу: нічого не зробивши, не підвищивши достатньо зарплату для того, щоб лю­дина могла за все розраху­ватись, тримаємо її постій­но «за горло», бачимо в ній лише засіб отримання при­бутку будь-яким шляхом.

ЗАБОРГОВАНІСТЬ ІЗ ЗАРПЛАТИ

Звичайно, у питанні по­гашення заборгованості із зарплати певні зрушення є. Але кардинального рішен­ня немає. Ми розуміємо, з названої суми десь 650–680 млн грн – це вже фак­тично втрачені для повер­нення борги. Це борги вже неіснуючих підприємств, які два-три і навіть п’ять років назад припинили функціонувати. Але ж за­лишилось 600 млн грн бор­гу на активно працюючих підприємствах.

Ми пропонували Прези­денту: давайте зберемо власників (не роботодав­ців, а власників, які мають борги). Нам було обіцяно у березні. Сподіваємось, що така зустріч відбудеться.

Ми також надіслали Ка­бінету Міністрів відповід­ного листа. Отримали від­повідь від Міністерства ре­гіонального розвитку і бу­дівництва, житлово-комунального господарства, підготовлену на виконан­ня доручення Кабміну ра­зом з Міністерством соці­альної політики. Але там навіть не було дано оцінки конкретним пропозиціям профспілок із питань пені, зарплати і т. ін.

Закінчуючи свій виступ, я закликаю наших соціаль­них партнерів, у даному ви­падку Кабінет Міністрів, змінити ставлення до профспілок, та й до робо­тодавців. Я хотів би, щоб наші соціальні стосунки, соціальні діалоги піднесли­ся на той рівень, якого за­слуговує наш народ і наша держава, якого заслугову­ють профспілки.

Я хочу ще раз повтори­ти: Федерація профспілок України підтримала про­граму Президента щодо соціально-економічних ре­форм, свої пропозиції ми на­діслали Кабінету Міні­стрів України, і якби на них була відповідна реакція, я певен, ми б уже мали наба­гато кращі результати.

Дякую за увагу.

ПОІМЕННО

Але питання заробітної плати не вичерпується лише бю­джетною сферою. З нашої ініціативи була створена Між­відомча комісія з підготовки пропозицій відносно ре­формування оплати праці. І ми маємо своє бачення тако­го реформування. А ось Мінсоцполітики вже другий мі­сяць поспіль не реагує на наші пропозиції. І своїх не по­дає. Чому ж тоді воно зветься «Міністерство соціальної політики»? Може, його слід перейменувати у Міністер­ство антисоціальної політики? Це було б ближче до теми.

Замість того, щоб бути локомотивом, виробником цих ідей, Міністерство, навпаки, гальмує всі процеси. І знову я називаю тут головного винуватця – першого заступни­ка міністра Василя Івановича Надрагу, який не здатний до цієї роботи, не здатен керувати, який розвалив Мініс­терство. І я дивуюсь, Сергій Леонідович, як Ви його тер­пите і як взагалі до всього цього ставитесь.

10.03.2011

ДОДАТИ КОМЕНТАР

2000

Ваше ім'я:
Коментар:
	введіть цифри на картинці

Усі новини