ВІКТОРІЯ СІРЕНКО: «КОЖЕН З НАС, ЯК МОЖЕ, ВНОСИТЬ СВІЙ ВНЕСОК, НАБЛИЖАЮЧИ ПЕРЕМОГУ»

Стан виробництва в Україні. Участь ФПУ у вдосконаленні виробничої політики

 ФПУ, підтримуючи базові положен­ня програм Президента «Україна для людей» та «Заможне суспільство, конкурентоспроможна економіка, ефективна влада» вважає, що під­тримка та розвиток вітчизняного виробничого комплексу мають ста­ти основою для забезпечення продук­тивної зайнятості за рахунок збере­ження та збільшення кількості су­часних робочих місць, нарощування продуктивності праці, створення на­лежних безпечних умов праці та за­безпечення її гідної оплати, тобто досягнення у цій сфері міжнародних стандартів гідної праці.

 КРИЗА І ПОСТКРИЗОВИЙ ПЕРІОД

Міжнародна фінансова криза та сповільнення роз­витку світової економіки призвели до різкого галь­мування економічного роз­витку України. У 2008 році реальний приріст ВВП зменшився у 4,7 раза порів­няно з 2007 роком. Унаслі­док скорочення зовнішньо­го попиту, перш за все на продукцію металургії та хі­мічної промисловості, за­фіксовано зменшення екс­порту. Скорочення реаль­них доходів громадян і під­приємств, обмеження кре­дитування спричинили зна­чне падіння внутрішнього попиту. В країні виявилися ознаки валютної, фондової і банківської криз в умовах загального погіршення вну­трішньої і зовнішньої еко­номічної ситуації.

Починаючи з другого кварталу 2009 року з’явилися ознаки виходу з кри­зи: призупинено падіння ВВП. Поступове відновлен­ня вітчизняного промисло­вого виробництва та наро­щування обсягів у сіль­ському господарстві, стабі­лізація ситуації у фінансо­вій сфері, поширення про­цесів імпортозаміщення, скорочення негативного сальдо торгівлі товарами й послугами, а також вико­нання антикризових про­грам Уряду забезпечили Україні місце серед країн світу, глибина падіння яких зменшується.

За наполяганням проф­спілок було вжито низку антикризових заходів. Так, у різних сферах національ­ної економіки укладено ме­морандуми порозуміння між Кабміном і відповід­ними підприємствами за участі всеукраїнських профспілок та об’єднань організацій роботодавців. На тристоронній основі сторони соціального діало­гу підготували та затвер­дили плани заходів із подо­лання наслідків фінансово-економічної кризи на 2009-й та 2010–2012 роки.

Це дозволило переломи­ти ситуацію в окремих га­лузях економіки та на під­приємствах, запобігти ма­совим звільненням праців­ників і зростанню безробіт­тя, сприяло зменшенню за­боргованості з виплати за­робітної плати. У 2010 році економіка вийшла на тра­єкторію посткризового від­новлення. Спостерігається пожвавлення економічних процесів у машинобудуван­ні, будівництві, хімічному та енергетичному комплек­сах, авіаційній, космічній, легкій промисловості, ви­робництві лікарських засо­бів, АПК, на транспорті та в інших галузях.

Післякризове зростання вітчизняного виробництва було досягнуто переважно за рахунок сприятливої зовнішньоекономічної кон’юнктури та відбувається на екстенсивній основі, що по­требує суттєвих енергови­трат, адже застосовуються застарілі технології та об­ладнання. Впровадження нових технологічних про­цесів, зокрема маловідход­них, ресурсозберігаючих та безвідходних, у цей пері­од здійснювали тільки близько 4% промислових підприємств.

Динаміка реалізації ін­вестиційного ресурсу в тех­нологічний розвиток еко­номіки має нестабільний характер. У зв’язку з від­сутністю стійких мотива­цій інвесторів до вкладен­ня коштів у модернізаційні проекти основними джере­лами інвестицій залиша­ються кошти підприємств та організацій.

ЧАС БИТИ У ДЗВОНИ

Склалася ситуація, коли товаровиробники припиня­ють виробництво продук­ції, уникають податків, не сплачують кошти за вико­ристані енергоресурси, на­вмисно зменшують показ­ники обсягів реалізації та прибутку, продають про­дукцію, прикриваючись фіктивними фірмами, пере­ходять у тінь і, як наслідок, погіршується якість зайня­тості, зменшуються соці­альна захищеність і доходи працюючих; знижується ін­вестиційна привабливість підприємств; зростає техно­логічна залежність вітчиз­няних товаровиробників від імпорту.

Реальністю стали за­тяжне безробіття, заборго­ваність із виплати заробіт­ної плати, зростання бід­ності серед працюючих, по­гіршується стан розрахун­ків за енергоносії та послу­ги ЖКГ. На першому місці виявилися проблеми не­формальної зайнятості та стрімке їх поширення. Кількість зайнятих у не­формальному секторі еко­номіки вже перевищила чисельність працюючих у промисловості. Десятки ти­сяч працівників не мають прямих трудових відносин із безпосереднім робото­давцем і влаштовуються на роботу через посередни­ків. Руйнуються трудові колективи, працівники втрачають не лише в заро­бітній платні й соціально­му захисті, а й у гарантіях на компенсації за роботу у важких і шкідливих умо­вах праці. Ці процеси набу­ли загрозливих форм, зо­крема в металургії, АПК, енергетиці, будівельній та вугільній галузях.

За останніми оцінками експертів, у посткризовий період близько 50% еконо­міки України перебуває у тіні. У зв’язку з цим ФПУ виступає за вжиття рішу­чих дій для суттєвого змен­шення обсягів тіньового сектору економіки.

На більшості приватизо­ваних підприємствах спо­стерігається погіршення соціально-економічних і трудових прав працівників.

Неплатоспроможність і банкрутство підприємств усе ще залишається гострою проблемою для економіки країни, особливо в умовах подолання наслідків еконо­мічної кризи. Наявність у багатьох галузях економіки торговельних посередниць­ких структур, які перепро­дають продукцію відповід­них товаровиробників, при­зводить до подорожчання товарів у кінцевій реаліза­ції, відтак зменшуються прибутки виробника.

Залишається проблема погашення головними роз­порядниками бюджетних коштів боргів за виконані державні замовлення. Це спричиняє нестабільність у роботі підприємств, ви­мивання їх обігових ко­штів, скорочення робочих місць, заборгованість із ви­плати заробітної плати.

Профспілки виробничої сфери стурбовані незадо­вільними умовами праці; неповним забезпеченням працівників спецодягом, спецвзуттям і засобами ко­лективного та індивідуаль­ного захисту; високим рів­нем виробничого травма­тизму та професійної захво­рюваності; порушенням тер­мінів і порядку проведення атестацій робочих місць за умовами праці та незадо­вільним наданням праців­никам, зайнятим у важких і шкідливих умовах праці, пільг та компенсацій.

Ці та інші проблемні пи­тання розвитку вітчизняно­го виробництва реалізують­ся профспілками через ме­ханізми угод і колективних договорів. На національно­му рівні вони відобража­ються в розділі І «Розвиток вітчизняного виробництва для забезпечення продук­тивної зайнятості» Гене­ральної угоди про регулю­вання основних принципів і норм реалізації соціально-економічної політики і тру­дових відносин в Україні на 2010–2012 роки.

МІСІЯ ПРОФСПІЛОК

Нині ФПУ розгорнула ро­боту щодо участі профспі­лок у формуванні соціально-економічної політики після­кризового розвитку Украї­ни. Профспілки виступати­муть за консолідацію зу­силь соціальних партнерів у підтримці побудови вітчизняного конкурентоспро­можного середовища.

ФПУ регулярно ініціює та зустрічається із пред­ставниками Уряду. Важли­вим аспектом діяльності профспілок є законотворча діяльність та експертиза нормативно-правових ак­тів, які надходять на пого­дження СПО профспілок та експертизу перед розгля­дом на засіданні Кабміну.

ФПУ підтримала ідею Комітету Верховної Ради України з питань соціаль­ної політики та праці у ви­рішенні питання забезпе­чення роботодавцям еконо­мічних умов для створення нових робочих місць і під­тримує прагнення робото­давців удосконалити систе­му якісної підготовки висо­копрофесійних кадрів і пра­цевлаштування випускни­ків і бачить її реалізацію через розроблення відповід­ного законопроекту та про­довження соціального діа­логу між Урядом, робото­давцями та профспілками.

Докладаючи зусиль для забезпечення входження України до числа найбільш економічно розвинених країн світу, ФПУ підготу­вала робочий проект До­рожньої карти входження України в ТОП–20, в якому запропоновані можливі за­ходи в економічній, соці­альній та політичній сфе­рах щодо активізації про­цесів євроінтеграції.

Важливим досягненням ФПУ, її членських органі­зацій є участь профспілко­вих представників у складі колегій, громадських рад при центральних і місце­вих органах виконавчої влади та різнопрофільних комісіях цих органів.

Сторінку підготувала Олена ОВЕРЧУК, «ПВ»

  ЗАГРОЗА

Існує загроза, що у найближчі десять років у нашій країні так і не буде створено умов для інвестиційного та технологічного прориву. Економіка України досі належить до третього-четвертого технологічних укла­дів, водночас як економіки провідних країн світу вже належать до шостого-сьомого технологічних укладів. Кожні 7–10 років з’являється новий рівень техноло­гічного укладу економіки. У разі, якщо Україна розви­ватиметься за інерцією, це унеможливить її перехід до сучасного технологічного стану, а отже, і потра­пляння до еліти світових країн. Відтак сприяння мо­дернізації виробництва та оновленню основних фон­дів підприємств є однією з основних і першочергових передумов підвищення конкурентоспроможності, по­дальшого зростання продуктивності праці, створення сучасних робочих місць та умов гідної праці й має бути під постійним контролем профспілок.

20.03.2012

ДОДАТИ КОМЕНТАР

2000

Ваше ім'я:
Коментар:
	введіть цифри на картинці

Усі новини