ВІКТОРІЯ СІРЕНКО: «КОЖЕН З НАС, ЯК МОЖЕ, ВНОСИТЬ СВІЙ ВНЕСОК, НАБЛИЖАЮЧИ ПЕРЕМОГУ»

Чим ризикують майбутні пенсіонери?

28 лютого за ініціативи Федерації профспілок України відбувся круглий стіл на тему: «Ризики обов’язкової на­копичувальної пенсійної системи та дії щодо їх упередження». У заході взя­ли участь заступник Голови ФПУ Сер­гій Кондрюк, заввідділом пенсійного забезпечення ФПУ Володимир Мак­симчук, заступник директора Депар­таменту пенсійного забезпечення Мі­ністерства соціальної політики Ва­лентина Кудин, старший міжнарод­ний радник із питань пенсійної рефор­ми Проекту розвитку фінансового сек­тору USAID Грег МакТаггарт, а та­кож представники Пенсійного фонду, Національного інституту стратегіч­них досліджень та ін.

«Що таке со­ціальна справед­ливість? Кожен це розуміє по-своєму. Але, з точки зору профспілок, со­ціальна справедливість по­лягає в кількох аспектах. Перш за все, це справедли­ва робота, яка дає змогу отримувати справедливу заробітну плату, мати спра­ведливі умови праці. І за ре­зультатом цієї роботи отри­мати гарну пенсію», – зауважив Сергій Кондрюк.

Реалізація пенсійної ре­форми в Україні передба­чає запровадження трирів­невої системи пенсійного забезпечення. Перший рі­вень – солідарна система загальнообов’язкового дер­жавного пенсійного стра­хування, другий рівень – накопичувальна система загальнообов’язкового дер­жавного пенсійного стра­хування, третій рівень – система недержавного пен­сійного забезпечення. На цей час реформовано пер­ший та запроваджено тре­тій рівні. Тим часом реалі­зацію другого рівня мали б відкласти до досягнення умов, визначених законо­давством для запроваджен­ня цієї системи.

Однак, за словами Воло­димира Максимчука, остан­нім часом у засобах масової інформації все частіше з’являються висловлювання, у т. ч. представників органів виконавчої влади, щодо можливості та необхідності запровадження другого рів­ня вже із 2013 року.

«Від упровадження на­копичувальної системи не має постраждати солідар­на пенсійна система. Для цього слід вжити заходів щодо вирішення існуючих проблем у цій системі та збільшити надходження до Пенсійного фонду, насам­перед завдяки легалізації заробітної плати та її під­вищення», – наголосив Сер­гій Кондрюк.

Учасниками обов’язкової накопичувальної систе­ми мають стати застрахо­вані особи, яким на момент її запровадження виповни­лося не більш як 35 років.

За окремими розрахун­ками, у 2013 році сплачува­ти внески до другого рівня буде близько 6,5 млн пра­цівників, а у наступні роки їх кількість зростатиме. Обсяг коштів, що надходи­тимуть, становитиме в пер­ший рік 3,6 млрд грн, і що­року ця сума збільшувати­меться. Це кошти, які бу­дуть вилучені із солідарної системи. Перші виплати із другого рівня відбудуться лише через 25 років. Отже, впродовж цього часу ви­датки із солідарної систе­ми не зменшуватимуться, а збільшуватимуться!

Накопичувальні пенсій­ні системи надто залежні від економічних ризиків: рівня інфляції, ставки ін­вестиційного доходу, ста­більності фондового ринку тощо. Накопичувальна сис­тема може працювати ефективно лише за умови низького рівня інфляції. Слід зазначити, що унаслі­док світової фінансово-економічної кризи в 2008 році накопичувальні сис­теми багатьох країн зазна­ли значних втрат пенсій­них активів: їх вартість знизилася на 20–40%. Тому в зарубіжних країнах ак­тивно розробляються до­даткові заходи, які спрямо­вані на забезпечення збере­ження накопичених ко­штів. Це підтвердив стар­ший міжнародний радник із питань пенсійної рефор­ми Проекту розвитку фі­нансового сектору USAID Грег МакТаггарт.

Слід також звернути увагу на те, що учасники другого рівня з низькими доходами отримають мен­ші виплати, ніж учасники з високими доходами. Інва­ліди, які працюють, особи, що впродовж тривалого часу були безробітними, жінки, які виховували ді­тей, не зможуть накопичи­ти достатньо грошей для отримання пристойних ви­плат. У результаті збіль­шуватимуться витрати з державного бюджету на со­ціальну допомогу малоза­безпеченим громадянам.

Незважаючи на те, що в Україні діє понад 100 недер­жавних пенсійних фондів, охочих стати учасниками системи недержавного пен­сійного забезпечення неба­гато (близько 0,5 млн осіб). Серед головних причин та­кого стану речей, у першу чергу, називають низьку за­робітну плату та заборгова­ність з її виплати, високий рівень безробіття і невпев­неність громадян у за­втрашньому дні, недовіра до накопичувальних сис­тем (ураховуючи гіркий до­свід минулих заощаджень), а також відсутність держав­них гарантій збереження накопичених коштів.

«Важливо на високому рівні провести організацій­ні заходи на стартовому етапі запровадження нако­пичувальної системи пен­сійного страхування, вико­нати великий обсяг роботи. Адже неналежна підготов­ка до цієї роботи може при­звести до помилок, відтак – до негативних наслідків у накопичувальній систе­мі», – наголосив Володи­мир Максимчук.

Завдання накопичуваль­ної системи – посилення со­ціального захисту праців­ників під час виходу на пен­сію. Однак працівники пра­вомірно можуть запитати: «А чи існують гарантії збе­реження накопичених ко­штів? Чи забезпечують чин­ні законодавчі й нормативно-правові акти функці­онування накопичувальної системи, зокрема щодо ін­вестування, ліквідності пенсійних активів, належ­ного адміністрування та управління, нагляду та контролю в цій системі?»

«У разі неправильного інвестування та неефектив­ної роботи регулятивної системи, великих адміні­стративних витрат у нако­пичувальній системі тощо можна втратити значну частину накопичених пен­сійних активів, як це було, приміром, у Чилі. Такі втра­ти можуть статися, зокре­ма, під час фінансово-економічної кризи, у разі нестабільного розвитку економіки як України, так і світової загалом, що ми спостерігаємо впродовж останніх років», – вважає старший юрист із пенсій­них питань Проекту розви­тку фінансового сектору USAID Наталія Горюк.

Необхідно створити комплексну систему гаран­тування збереження пен­сійних накопичень, а її го­ловним завданням має ста­ти забезпечення реалізації в повному обсязі права гро­мадян на частину пенсії, сформованої за рахунок внесків до накопичуваль­ної системи.

Анна РЄПІЧ, Олена ХОДОРЧУК, «ПВ»

Фото Івана СИМЧУКА

КОМЕНТАР

Ми зібралися для того, щоб з’ясувати: що потрібно зробити, аби в Україні по-справжньому запанувала справедливість.

Питанню пенсійного забезпечення феде­рація завжди приділяла особливу увагу. Надто так званій пенсійній реформі. Чому саме так званій? Тому що назвати це реформою – дуже важ­ко! Адже за великим рахунком не вирішено двох принципових питань: збільшення надходжень до Пенсійного фонду і забезпечення соціальної спра­ведливості та економічної обґрунтованості видат­кової частини Пенсійного фонду…

Нині ФПУ розуміє, що, з одного боку, не можна за­лишати пенсійну систему в тому вигляді, в якому вона перебуває, а з іншого – постає питання, а що ж робити? одне можу сказати точно: без проведення реформи в системі оплати праці решта реформ не матиме сенсу взагалі!

Важливо пам’ятати, що всі мають нести відпові­дальність перед пенсіонером, який буде учасником цього другого рівня – накопичу­вальної системи загальнообов’язкового державного пен­сійного страхування. тому ми зобов’язані зробити все для того, аби уникнути всіх існуючих ризиків.

04.03.2012

ДОДАТИ КОМЕНТАР

2000

Ваше ім'я:
Коментар:
	введіть цифри на картинці

Усі новини