ВІКТОРІЯ СІРЕНКО: «КОЖЕН З НАС, ЯК МОЖЕ, ВНОСИТЬ СВІЙ ВНЕСОК, НАБЛИЖАЮЧИ ПЕРЕМОГУ»

Ціну робочої сили – на рівень євростандартів

Уся історія людства – це по­шуки кращої долі і справед­ливого соціально-економічного устрою для абсолют­ної більшості людей. За ни­нішніх часів трансформа­ції державної власності в приватні руки, створення транснаціональних компа­ній і наступу глобального капіталу на соціальні заво­ювання питання соціально-економічного захисту пра­цівників набувають неабия­кої актуальності.

Наслідками проце­сів, що відбулися в економіці та суспільстві за остан­ні 20 років, є ско­рочення робочих місць і зростання безробіття; поши­рення нетипових форм за­йнятості (застосування за­позиченої праці), що обмежують соціальні гарантії працівників; висока дифе­ренціація доходів багатих і бідних.

Причинами такого стану справ стали порушення окремими роботодавцями положень законодавства про працю, колективних до­говорів і угод (зокрема за­боргованість із заробітної плати, небажання підвищу­вати тарифи й оклади, пору­шення при прийомі на робо­ту та звільненні, надмірна експлуатація, «тінізація» зарплати, ухилення від сплати внесків до фонду со­ціального страхування і т.  ін.)

Поодинці наймані пра­цівники не в змозі захисти­ти свої інтереси перед робо­тодавцем, тож невипадково останніми роками проф­спілка металургів і гірни­ків активізує свою роботу саме в напрямку посилення соціально-економічного за­хисту трудящих. При цьому використовуються методи соціального партнерства, що не виключають, у разі необхідності, й тиск на ро­ботодавців і органи влади в формі колективних протест­них дій.

У пошуках гідного життя

Усі чудово розуміють, що тільки на ефективно працюючому підприємстві є можливість забезпечити робочі місця, безпечні умо­ви праці та гідну заробітну плату. Тому наша профор­ганізація, не підміняючи функцій власників, вдаю­чись до властивих проф­спілкам методів, допомага­ла і буде допомагати справі модернізації та розвитку га­лузі, безперебійній роботі кожного підприємства.

Основна увага приділя­ється гідній оплаті праці металургів і гірників. Не се­крет, що більшість із них працюють у важких та шкідливих промислових умовах, а отримують зде­більшого менше, ніж пра­цівники, зайняті на підпри­ємствах і в організаціях ін­ших видів економічної ді­яльності.

Завдання всіх ланок на­шої профспілки – добитися розміру заробітної плати не нижче шести прожиткових мінімумів насамперед для робітників провідних про­фесій, а потім вийти на та­кий рівень у середньому по підприємству. Головними інструментами в досягнен­ні цієї мети були і залиша­ються Галузева угода та ко­лективні договори.

У Галузевій угоді на 2011–2012 роки визначено мі­німальний рівень тарифу 1-го розряду працівника з нормальними умовами пра­ці в розмірі не менше 105% мінімальної заробітної пла­ти. Розмір заробітної плати некваліфікованого праців­ника за повністю відпрацьо­вану норму часу в нормаль­них умовах праці має бути не нижчим за розмір фак­тичного прожиткового міні­муму. (За даними ФПУ, в листопаді 2011 року він ста­новив 1272 грн). Власники зобов’язалися збільшити кількість працівників, заро­бітна плата яких перевищує розмір трьох прожиткових мінімумів, а також забезпе­чити зростання середньої заробітної плати не менш ніж на 18%.

Необхідні норми – в колдоговір

Найважливіше завдання профспілки в 2012 році по­лягає в тому, щоб необхідні норми було покладено в основу колективних догово­рів і втілено в життя на кож­ному підприємстві. Наша пропозиція уряду – встано­вити на 2013 рік мінімальну заробітну плату не нижче рівня фактичного прожит­кового мінімуму, а сам про­житковий мінімум обчис­лювати за новою методи­кою, поповнивши продукто­вий кошик більш калорій­ними і різноманітними про­дуктами харчування, врахо­вуючи сімейне, податкове навантаження, зростання цін на споживчі послуги, платну медицину й освіту.

За європейськими нор­мами, вартість робочої сили в ціні виробленої продукції має становити не менше 60%. Нам доведеться ще ба­гато попрацювати, щоб на­близити оплату праці до єв­ростандартів. Попри те, що Україну таки визнали краї­ною з ринковою економі­кою, можна з упевненістю сказати, що заробітна плата в нас ще не має ринкового характеру.

За підвищення добробуту робітників

Частка оплати праці в со­бівартості продукції стано­вить незначну величину. На провідних металургійних підприємствах ця величина коливається в межах 2,6–8,9%. Це говорить про те, що господарями підприємств привласнюються не тільки прибуток, а й велика части­на коштів, необхідних для відтворення робочої сили.

Профспілка й надалі за­стосовуватиме державні ва­желі підвищення добробуту працівників, але нам необ­хідно ефективніше викорис­товувати й можливості кол­договірного регулювання. Водночас, як свідчать дані аналізу колективних дого­ворів, нерідко профспілкові комітети не добиваються прийняття конкретних зобов’язань щодо зростання заробітної плати, погоджу­ються з аргументами пред­ставників власника про на­чебто неможливість збіль­шення заробітної плати.

Надзвичайно важливою проблемою гірничо-металургійного комплексу Укра­їни є застарілі обладнання та технології. Звичайно, власники засобів виробни­цтва розуміють, що в сучас­ному світі, де панує жор­стка конкуренція, не можна вижити лише за рахунок надексплуатації трудящих. Потрібні вагомі інвестиції у виробництво, тож най­більш далекоглядні власни­ки вкладають чималі ко­шти в його модернізацію, проте подібні процеси від­буваються далеко не на всіх підприємствах. На жаль, є господарі, які економлять не лише на інвестиціях, а й навіть на проведенні поточ­них і капітальних ремонтів. У таких випадках профспіл­ка не має права мовчати. Адже інвестиції цікавлять нас не тільки як основа збільшення кількості та по­ліпшення якості продукції, а значною мірою як основа безаварійної та високопро­дуктивної роботи. Лише на новому обладнанні, з нови­ми технологіями можна здійснити якісне зростання конкурентоспроможності продукції, рівня оплати праці.

Основи переговорного процесу

Нині на підприємствах і в організаціях триває про­цес переговорів і укладення колективних договорів. Пе­ред профспілковими комі­тетами поставлене завдан­ня максимально використо­вувати переговорний про­цес для досягнення голов­ної мети – поліпшення до­бробуту працівників галузі. При цьому необхідно дома­гатися, щоб у кожному кол­договорі, крім традиційних, були присутніми розділи «Виробничо-економічна ді­яльність і розвиток підпри­ємства», «Нормування пра­ці та оплата праці». Їх слід наповнити конкретним змістом, що, звичайно ж, не­легка справа. Потрібен сер­йозний переговорний про­цес пошуку взаємоприйнят­них компромісів. Адже кар­динальних змін у визначен­ні ціни робочої сили не від­будеться доти, доки ми з вами виявлятимемо пасив­ність. Працівники, члени профспілки очікують від нас економічно грамотних дій та вагомих результатів у діалозі з роботодавцями й владою.

Володимир КАЗАЧЕНКО,

Голова центрального комітету профспілки металургів і гірників України

МОВОЮ ЦИФР

Зважаючи на важкість та шкідливість робіт, профспілкою спільно з Харківським держав­ним інститутом праці та соціально-економічних досліджень, за нормативами міністерства охо­рони здоров’я України було визначено галузе­вий стандарт оплати праці металурга. Заробіт­на плата, встановлена за даною методикою, становить 6,3 прожиткового мінімуму для пра­цездатного громадянина. сьогодні це 6760 гри­вень. Слід зауважити, що заробітну плату тако­го розміру, і навіть вище, отримують робітники провідних професій галузі. постійно зростає і рівень середньої заробітної плати. так, за під­сумками 2011 року, на вітчизняних металургій­них та підприємствах із видобутку металевих руд він перевищував середній по промисло­вості більш ніж на 27%.

19.02.2012

ДОДАТИ КОМЕНТАР

2000

Ваше ім'я:
Коментар:
	введіть цифри на картинці

Усі новини