ВІКТОРІЯ СІРЕНКО: «КОЖЕН З НАС, ЯК МОЖЕ, ВНОСИТЬ СВІЙ ВНЕСОК, НАБЛИЖАЮЧИ ПЕРЕМОГУ»

Розслідування нещасних випадків: випадків: кому не вигідно?

Для Федерації профспілок України та її членських організацій питан­ня охорони праці, захисту та реалі­зації прав членів профспілок на гід­ну, а отже, й безпечну працю, є пріо­ритетними напрямами діяльності. Вирішуються ці питання за допо­могою кількох основних інструмен­тів, серед яких, зокрема, соціальний діалог, громадський контроль за до­триманням умов і безпеки праці за участю технічних і правових інспек­торів праці, укладання й реалізація угод із соціальними партнерами.

ЦИФРИ – РІЧ УПЕРТА

Ситуація зі станом ви­робничого травматизму в Україні впродовж двох останніх років залишаєть­ся тривожною. За 2009–2010 роки зареєстровано 28 813 нещасних випадків на ви­робництві, з яких 24 319 (84,4%) пов’язані з виробни­цтвом. Із загальної кількос­ті 2634 нещасних випадки (9,1%) мали смертельні на­слідки, проте тільки 41,3% із них були пов’язані з ви­робництвом.

В окремих адміністративно-територіальних оди­ницях України (АТО) у цей період реєструвалося від 67 (м. Севастополь, 2009 р.) до 4714 (Донецька область, 2009 р.) нещасних випадків на виробництві, у тому числі – від 8 (Чернівецька область, 2009 р.) до 181 (Донецька об­ласть, 2010 р.) – зі смертель­ними наслідками.

Така різниця у кількості нещасних випадків поясню­ється тим, що в АТО краї­ни не однакова кількість підприємств певного виду економічної діяльності, а також залежить від чисель­ності, статевого та вікового складу працівників цих під­приємств.

Підприємства різних ре­гіонів країни відрізняються також і видами виробничої технології, кількістю та тех­нічним станом виробничого обладнання, а також умова­ми праці. Це фактори, що істотно впливають на ризик травмування працівників на виробництві та виник­нення нещасних випадків.

У 2009 році в Україні з ви­робництвом було пов’язано 84,5% зареєстрованих не­щасних випадків.

Попри те, що показник у 2010 році зменшився на 0,3% і становив 84,2%, ситуація на місцях, на жаль, не по­ліпшилася.

Проте, якщо у Закарпат­ській області цей показник у 2010 році порівняно з 2009 роком збільшився на 14,1%, то у Херсонській – лише на 4,4%, а в Тернопільській об­ласті, навпаки, зменшився на 5,8%.

ГРУПОВІ НЕЩАСНІ ВИПАДКИ

Про незадовільний стан безпеки праці та невирі­шення питань запобігання виробничому травматизму свідчить і те, що в Україні протягом 2009–2010 років за­реєстровано чимало групо­вих нещасних випадків.

Так, у 2009 році заре­єстровано 194 групових нещасних випадки із 592 постраждалими, зокрема 47 групових нещасних ви­падків зі смертельним на­слідком, у яких загинуло 88 працівників.

У 2010 році кількість гру­пових нещасних випадків сягнула 189 (1,3% загальної кількості нещасних ви­падків), унаслідок яких по­страждало 492 працівники, або 3,4% загальної кількості постраждалих від нещасних випадків на виробництві.

53 групових нещасних випадки мали смертельні наслідки (28% загальної кількості групових нещас­них випадків – порівняно з 2009 роком показник зріс на 3,8%), загинуло 94 праців­ники (19,1% загальної кіль­кості постраждалих під час групових нещасних випад­ків – порівняно з 2009 роком більше на 4,2%).

Наведені цифри свід­чать про незадовільний стан справ у запобіганні ви­робничому травматизму в останні роки в Україні.

УПЕРЕДЖЕНІ ПЕРЕВІРКИ

Як відомо, розслідування нещасних випадків на ви­робництві нині проводить­ся згідно з вимогами по­станови Кабінету Міністрів України від 25.08.2004 № 1112 «Деякі питання розслі­дування та ведення обліку нещасних випадків, профе­сійних захворювань і аварій на виробництві» (далі – по­станова № 1112-2004).

Керуючись цією постано­вою, у разі виникнення нещас­ного випадку на підприєм­стві, в установі чи організації посадові особи повинні вжити низку заходів, зокрема:

а) повідомити про нещасний випадок в уста­новлені терміни та створи­ти комісію з його розслі­дування (п. 10 постанови № 1112-2004);

б) комісія з розслі­дування нещасного випад­ку згідно з п. 13 постанови № 1112-2004 упродовж трьох діб має провести розсліду­вання і скласти відповідні документи (акти), які мають затвердити роботодавці.

У разі настання гру­пового нещасного ви­падку (коли травмовано одночасно двоє і більше працівників) або нещас­ного випадку зі смертель­ним наслідком відпо­відно до п. 40 постанови № 1112-2004 проводиться спеціальне розслідування.

Комісія зі спеціального розслідування створюється на підставі наказу територі­ального органу Державної служби гірничого нагляду промислової безпеки та охо­рони праці (далі – Держгір-промнагляд), на території якого розташоване підпри­ємство, де стався нещасний випадок.

За результатами спец­розслідування складають­ся акти, які згідно з п. 53 постанови № 1112-2004 за­тверджує керівник органу Держгірпромнагляду або Держатомрегулювання, який призначив спеціальну комісію.

Під час розслідуван­ня нещасних випадків із смертельними наслідками зазвичай посадові особи підприємства та свідки не­щасного випадку дають не­правдиві свідчення.

Тому на підставі фор­мального і, на наш погляд, упередженого розсліду­вання комісіями обставин, причин і подій, які призве­ли до виникнення нещасно­го випадку або до нещасно­го випадку зі смертельним наслідком, яке ґрунтується на неправдивих свідчен­нях, нещасні випадки зде­більшого не відносяться до таких, що пов’язані з ви­робництвом, або взагалі не враховуються у державній статистиці виробничого травматизму.

Упереджену позицію при розслідуванні нещас­них випадків, особливо тих, що закінчилися смертель­ними наслідками, займа­ють і представники Фонду державного соціального страхування від нещасних

випадків і професійних за­хворювань. Вишукуючи різноманітні причини, аби не визнати нещасний випа­док страховим, не пов’язати його з виробництвом і ви­знати, що у настанні не­щасного випадку винен сам постраждалий, вони намагаються максимально зменшити страхові випла­ти відшкодувань постраж­далим на виробництві та сім’ям загиблих або взагалі уникнути їх виплати.

СТРАШНІ ПРИКЛАДИ ЕКОНОМІЇ…

Жахливим прикладом таких «розслідувань» у 2011 році можуть бути матері­али кількох спеціальних розслідувань. Приміром, не­щасний випадок із тяжкими наслідками для працівни­ка Ш., що стався 15 квітня ц. р. на СП «Вуглегорська ТЕС» ПАТ «Центренерго». У ході «розслідування» спо­стерігалися численні по­рушення вимог постанови № 1112-2004 і не було складе­но відповідних актів. Голо­вою комісії було призначе­но заступника начальника Державної інспекції промис­лової безпеки в енергетиці територіального управління Держгірпромнагляду в Доне­цькій області О. Стяжкіну.

Подібна ситуація спосте­рігалася й щодо нещасного випадку зі смертельним наслідком, який стався з працівником Н. 3 липня ц. р. на центральній скіповій ямі бункерної естакади до­менної печі № 3 доменного цеху ПАТ «Єнакіївський металургійний завод». У результаті перевірки не­щасний випадок також не було пов’язано з виробни­цтвом, відтак і не визнано страховим. Головою комісії була головний державний інспектор з охорони праці відділу спеціальних розслі­дувань нещасних випадків теруправління Держгір-промнагляду в Донецькій області Л. Червона, а до скла­ду комісії входила началь­ник відділу страхових екс­пертів – страховий експерт з охорони праці відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків у м. Єнакієво C. Желєзна.

Комісія дійшла висно­вку, що загиблий Н. перебу­вав на відстані менше двох метрів від кордону перепа­ду по висоті без достатнього тимчасового огородження, не дотримавшись вимог ГОСТу 12.4.059-89, та пору­шив п. 2.6 СНиППІ-4-80, тож і сам винен у нещасному випадку. Загиблий на утри­манні мав сина-інваліда 1995 року народження...

Представники територі­альних відділень Держгір-промнагляду, які керують комісіями зі спеціального розслідування нещасних випадків, при прийнятті рі­шення також не зацікавлені пов’язувати нещасні випад­ки з виробництвом, оскіль­ки цей показник донедавна був основним в оцінці їхньої діяльності.

При такому стані справ є незрозумілою позиція окре­мих представників галузе­вих профспілок, які беруть участь (згідно з постановою № 1112-2004) у роботі комісій зі спеціального розслідуван­ня. Попри їх незалежність від роботодавців, в актах спеціального розслідуван­ня зрідка можна знайти окрему думку про незгоду з рішенням комісії та аргу­ментованими показниками і показаннями щодо відне­сення нещасного випадку до такого, що пов’язаний із виробництвом.

Ситуація погіршується ще й тим, що на багатьох малих та середніх підпри­ємствах України, особливо приватної власності, вза­галі відсутні профспілкові організації та не укладені колективні договори, вна­слідок чого постраждалі позбавлені належного со­ціального захисту з боку профспілок.

Згадані недоліки в роз­слідуванні нещасних ви­падків на виробництві не сприяють встановленню дійсних причин їх настання і травмування працівників, а отже, призводять до хиб­них або неефективних захо­дів запобігання виробничо­му травматизму.

Негатив можна приховати

Співвідношення кількос­ті загиблих і травмованих на виробництві становило в Україні у 2009 році 1 до 11,1, а в 2010-му вже 1 до 10,6.

Гірші від нашої країни відповідні показники тільки в Китаї (1 до 5) та Індії (1 до 4). У європейських країнах цей показник становить, на­приклад, у Німеччині – 1 до 1260, Словаччині – 1 до 208, Польщі – 1 до 145.

Водночас за Глобаль­ною оцінкою виробничого травматизму, визначеною Міжнародною організацією праці, таке співвідношення в світі становить у середньо­му 1 загиблий до 763 травмо­ваних на виробництві (і це разом із втратою працездат­ності на 3 дні та більше).

Ці показники вказують на існуючу в Україні прак­тику приховування нещас­них випадків від розсліду­вання та обліку.

Факти такої практики на виробництві були викриті профспілками в 2007 році під час проведення акції «Рік боротьби з прихованим травматизмом», коли про­тягом лише зазначего року технічними інспекторами праці профспілок було вияв­лено майже 700 прихованих нещасних випадків, 6 з яких закінчилися смертельним наслідком.

За таких умов загально­го приховування нещасних випадків на виробництві від розслідування та пере­ведення їх у ранг таких, що не пов’язані з виробництвом або таких, що сталися в не­виробничій сфері, Україна може стати чи не єдиною державою в світі, де на ви­робництві реєструються тільки нещасні випадки зі смертельним наслідком.

Крім того, віднесення зазначених нещасних ви­падків, особливо зі смер­тельним наслідком, до таких, що не пов’язані з ви­робництвом, залишає без належного матеріального відшкодування десятки ти­сяч травмованих, а також сім’ї загиблих, які з втратою годувальника здебільшого фактично позбавляються засобів для існування.

Певною мірою ці показ­ники пов’язані з тим, що в Україні ефективність діяль­ності територіальних відді­лень Держгірпромнагляду оцінювалася насамперед за рівнем виробничого трав­матизму на підприємствах, в установах або організа­ціях регіону, який вони ін­спектують. Хоча для такої оцінки поряд із показника­ми травматизму потрібно також ураховувати інші, комплексні показники та критерії, наприклад розпо­діл підприємств певного АТО за рівнем ризику ви­никнення нещасного ви­падку.

Така оцінка є однією з причин того, що біль­шість нещасних випадків зі смертельним наслідком не пов’язуються із виробни­цтвом, перешкоджаючи опе­ративному вдосконаленню законодавчої бази та інших нормативних актів щодо їх розслідування, а також своєчасному притягненню до карної відповідальності управлінського персоналу та інших посадових осіб підприємств, винних у на­станні нещасного випадку, особливо групового та зі смертельним наслідком.

Неповні й упереджені дані розслідувань, особли­во спеціальних розсліду­вань нещасних випадків зі смертельним наслідком, хибні висновки щодо при­чин травмування та загибе­лі працівників призводять до того, що за результа­тами таких розслідувань складаються неповні (або навіть формальні) пере­ліки заходів запобігання нещасним випадкам на ви­робництві.

До речі, висновки комісій зі спеціального розслідуван­ня практично не доводяться до відома широкого загалу спеціалістів з охорони пра­ці інших підприємств, що сприяє виникненню там аналогічних нещасних ви­падків.

Анатолій СТОВБУН, головний спеціаліст – довірений лікар департа­менту охорони праці ФПУ

• НЕВТІШНІ ФАКТИ

Слід зазначити, що в деяких випадках під тиском робо­тодавців, а також посадових осіб служби (відділів) охо­рони праці травмовані працівники підприємств під за­грозою звільнення (що через існуючий в Україні рівень безробіття – більш, як 1,5 млн осіб є надзвичайно суттє­вим чинником у працевлаштуванні) та/або подальших утисків на роботі дають комісіям неправдиві свідчення про те, що нещасний випадок трапився не на вироб­ництві, а в невиробничій сфері (побуті, на дозвіллі тощо). Про такі факти, до речі, самі ж потерпілі пові­домляють у зверненнях до ФПУ для захисту своїх со­ціальних прав.

• ВИСНОВКИ:

1. Ситуацію з виробничим травматизмом в Україні слід розглядати як незадовільну, про що переконливо свідчить наявність значної кіль­кості нещасних випадків на виробництві, у тому числі зі смертельним наслідком, а також групових.

2. В Україні спостерігаються певні недоліки в розслідуванні (спеціаль­ному розслідуванні) нещасних випадків на виробництві (приховуван­ня інформації та упередженість при їх розслідуванні).

3. Не виявляють достатньо активної позиції у вирішенні питання про зв’язок нещасного випадку з виробництвом представники первинних профспілок, що підтверджується відсутністю в більшості актів розслі­дування (спеціального розслідування) нещасного випадку їх окремої думки.

4. Законодавча основа і нормативно-правові акти щодо розслідування й обліку нещасних випадків на виробництві, а також соціального за­хисту постраждалих та членів сімей загиблих потребують термінового й істотного оновлення.

5. На урядовому рівні необхідно визначити заходи щодо формування Державної системи запобігання виробничому травматизму, прийняв­ши відповідну постанову Кабінету Міністрів України з урахуванням по­ложень і принципів Директив ЄС у цій сфері.

Зазначені недоліки вкрай негативно впливають на соціальний захист потерпілих від нещасних випадків на виробництві та сімей загиблих унаслідок травмування працівників.

07.10.2011

ДОДАТИ КОМЕНТАР

2000

Ваше ім'я:
Коментар:
	введіть цифри на картинці

Усі новини