ВІКТОРІЯ СІРЕНКО: «КОЖЕН З НАС, ЯК МОЖЕ, ВНОСИТЬ СВІЙ ВНЕСОК, НАБЛИЖАЮЧИ ПЕРЕМОГУ»

Профспілкова позиція щодо рівня мінімальної заробітної плати

Замороження номінального розміру мінімальної заробітної плати на рівні 1218 грн (станом на грудень 2013 року) відбувається на тлі зрос­тання цін на товари та послуги, підвищення комунальних тарифів, де­вальвації гривні.

Сьогодні державна гарантія – мінімальна зарплата на 400 грн менша за фактичний прожитко­вий мінімум (у цінах січня 2015 року – 1611 грн) і ледь переви­щує 38 € на місяць. Українська мінімальна зарплата у 7 разів нижча, ніж в Естонії, Словач­чині, Угорщині, Чеській Респу­бліці, у 15–40 разів менша, ніж в Австрії, Люксембурзі, Німеччи­ні, Франції та втричі нижча за визначений ООН рівень злиден­ності у 5 доларів США на день.

Якщо у січні 2014 року на мі­німальну зарплату після обов’язкових відрахувань можна було придбати 73 куб. м гарячої води, або 18 «борщових наборів», або 99 літрів бензину А-95, то у лютому 2015 року кількість доступних то­варів знизилася до 42 куб. м гаря­чої води, або 12 «борщових набо­рів», або 50 літрів бензину.

При цьому витрати однієї особи на оплату житлово-комунальних послуг відповідно до со­ціальних нормативів споживан­ня сьогодні сягають 550 грн на місяць, а у разі підвищення тари­фів за запропонованою Урядом схемою (на 280% на газ, на 66% на тепло, на 40% на електроенергію) – перевищать 1000 грн.

Така політика вже призве­ла до шаленого падіння рівня життя працюючого населення, поглиблення бідності, особли­во серед молоді та багатодітних родин, і є порушенням Консти­туції України в частині недопу­щення звуження змісту та обся­гу існуючих прав та свобод гро­мадян, зокрема права на достат­ній життєвий рівень.

Штучно занижена мінімаль­на зарплата не тільки не забез­печує основних потреб праців­ника та його сім’ї, її навіть не­достатньо для фізичного вижи­вання самого працівника. Неви­правдано низький розмір міні­мальної зарплати генерує зни­ження продуктивності праці та споживчого попиту, скорочення тривалості життя, деградацію інституту сім’ї, підвищення рів­ня захворюваності населення та скорочення його чисельності, погіршення криміногенної си­туації, а також призводить до збільшення частки державних соціальних допомог та субсидій у доходах громадян порівняно із заробітною платою.

При цьому фактично не пра­цює ЗУ «Про індексацію грошо­вих доходів населення», адже ін­дексації підлягають грошові до­ходи населення у межах одного прожиткового мінімуму. На мо­мент запровадження цієї норми у 2003 році величина прожитко­вого мінімуму в розрахунку на працездатну особу становила 80% від розміру середньої зарплати в Україні. Це забезпечу­вало доволі високий рівень за­хисту купівельної спроможнос­ті зарплати в умовах зростання споживчих цін і тарифів.

Зараз співвідношення про­житкового мінімуму для працездатної особи до середньої зарплати в Україні значно знизи­лося та ледь перевищує 30%. Та­ким чином, у середньому час­тина зарплати, яка підлягає ін­дексації, зменшилася утричі, що не дозволяє підтримувати купівельну спроможність низь­кооплачуваних категорій пра­цівників та загострює проблему розшарування населення за гро­шовими доходами.

В умовах кризи для пом’якшення ситуації має відбува­тися зменшення розриву між мі­німальною та середньою заробіт­ними платами. На сьогодні номі­нальна середня зарплата продо­вжує зростати, що свідчить про наявність у державі всіх еконо­мічних передумов для підвищен­ня мінімальної зарплати.

Профспілкова сторона ціле­спрямовано домагається від Верховної Ради та Уряду ком­пенсувати знецінення мінімаль­ної зарплати та забезпечити її наближення до стандартів країн Євросоюзу задля підтримання платоспроможності громадян та відновлення економічної актив­ності виробничої сфери еконо­міки, створення нових робочих місць з гідною зарплатою.

З цією метою за ініціативою профспілок 25 лютого розпоча­лися переговори із соціальними партнерами щодо можливості підвищення розміру мінімаль­ної зарплати у 2015 році. Проф­спілки запропонували розроби­ти у двотижневий термін зако­нопроект «Про внесення змін до Закону України «Про Дер­жавний бюджет України на 2015 рік» щодо збільшення розміру мінімальної зарплати з 1 липня в розмірі 1760 грн, з 1 грудня – 1932 грн (фактичний розмір про­житкового мінімуму на працездатну особу у цінах грудня 2014 року, збільшений на прогнозо­ваний індекс споживчих цін у 2015 році на рівні 126,7%).

Разом із тим, спираючись на укладену Угоду про асоці­ацію Україна–ЄС, президент­ську Стратегію сталого розви­тку Україна–2020, зокрема щодо зростання тривалості життя людини та рівня добробуту гро­мадян, Європейську соціальну хартію, положення Конвенції МОП № 117 про основні цілі та норми соціальної політики та керуючись українським зако­нодавством, профспілки наго­лошують, що розмір мінімаль­ної зарплати (з урахуванням сімейної складової, витрат на освіту, охорону здоров’я, житло, обов’язкових податків та вне­сків) станом на 1 січня 2016 року має становити 4984 грн.

Розуміючи, що запроваджен­ня цієї величини має відбувати­ся поетапно, профспілкова сто­рона запропонувала встанови­ти мінімальну зарплату:

– з 1 січня 2016 року – на рівні фактичного прожиткового міні­муму з урахуванням податку на доходи фізичних осіб, ЄСВ, вій­ськового збору та інфляції – у розмірі 2238 грн;

– з 1 грудня 2016 року – на рів­ні фактичного прожиткового мінімуму, в складі якого вар­тість продуктів харчування ста­новить 45%, з урахуванням по­датку на доходи фізичних осіб, ЄСВ, військового збору та ін­фляції – у розмірі 2820 грн;

– з 1 січня 2017 року – з ураху­ванням основних потреб родин працівників, як-от продукти хар­чування, одяг, медичне обслуго­вування та освіта – 4873 грн;

– з 1 січня 2018 року – з ура­хуванням накопичення для ре­алізації працівником права на житло – 5770 грн.

Профспілки впевнені, що штучне заниження розміру мі­німальної зарплати має вкрай негативні економічні, правові та соціальні наслідки і гальмує економічний розвиток держави.

Тому Федерація профспілок України, СПО об’єднань профспі­лок звернулися до всіх депутат­ських фракцій, народних депута­тів із закликом переглянути під­ходи до визначення державного соцстандарту – прожиткового мі­німуму, а відтак і змінити розмір мінімальної зарплати.

Необхідно розглядати зарплату не як гроші на проїдан­ня, а як інвестиційний ресурс, спрямований на освіту, меди­цину, житлове будівництво, ту­ризм, оздоровлення. Лише зрос­тання зарплати, насамперед мінімальної, забезпечить під­вищення платоспроможності громадян, своєчасність спла­ти комунальних платежів, до­зволить відновити економічну активність, розпочати реаль­ну боротьбу з бідністю та гі­гантським розривом між укра­їнськими реаліями та європей­ськими стандартами.

Департамент виробничої політики та колективно-договірного регулювання апарату ФПУ

08.03.2015

Коментарі

ДОДАТИ КОМЕНТАР

2000

Ваше ім'я:
Коментар:
	введіть цифри на картинці

Усі новини