ВІКТОРІЯ СІРЕНКО: «КОЖЕН З НАС, ЯК МОЖЕ, ВНОСИТЬ СВІЙ ВНЕСОК, НАБЛИЖАЮЧИ ПЕРЕМОГУ»

Володарі цементного пилу

Іноземне керівництво ВАТ «Миколаївце­мент» має намір скоро­тити 98 посад у штат­ному розписі на заводі, де працює 590 осіб. До того ж у листуванні з головою профкому адміністрація ВАТ відкрито заявляє про непоши­рення діючої Галузевої угоди на ВАТ «Миколаївцемент». Поки що наказу про звільнення не видано, але ситуа­ція в колективі загострилася до межі. Профком готується до трудового конфлікту.

Коли в 1999 році на­піврозорений завод придбала фран­цузька компанія «Лафарж», праців­ники сподівалися на ви­конання всесвітньо відо­мим роботодавцем зобов’язань, які сформува­ли під час приватизації. Саме так усе й відбувало­ся до певного часу: здій­снювалися інвестиції, планувалося будівництво нового заводу з виробни­цтва цементу сухим спо­собом.

НОВІ ЛЮДИ І ГАЛУЗЕВА УГОДА

Але ж і транснаціо­нальні корпорації ніко­ли нічого не роблять без власного зиску: заборо­нивши експорт дешевого миколаївського цемен­ту, лафаржівці в такий спосіб убезпечили рин­ки збуту для дорожчого цементу інших власних підприємств у Європі, але попри це їм виста­чило наснаги отримати чималенькі прибутки і в межах України.

Одним словом, усі були задоволені до пев­ного періоду, а саме до кінця 2008 року. У гро­мадській уяві вже сфор­мувався образ того часу, як початку якоїсь нової ери: ми вже звикли, зга­дуючи минуле, додава­ти, було це до світової фінансової кризи чи після. Але на «Микола­ївцементі», окрім кризи, сталася також зміна ке­рівництва.

Уперше профком по­чав бити на сполох, ко-ли нова адміністрація відмовилася надавати інформацію про нових працівників, порушую­чи цим Закон України «Про профспілки». При­міром, протягом 2009 року було скорочено від­діл продажу цементу. Не без участі профкому працівники, які втрати­ли роботу, отримали всі гарантовані соціальні виплати. Але адміні­страція, беручи на ро­боту нових людей для виконання тих самих обов’язків, відмовила­ся надавати профкому будь-яку інформацію щодо освіти, кваліфіка­ції і досвіду роботи цих працівників.

Може здатися, що в наведеному прикладі немає нічого кримі­нального, але розгля­немо дещо глибше. На заводі відбулася заміна працюючого персоналу без дотримання Закону України «Про зайня­тість населення». Тобто, набираючи нових пра­цівників, адміністрація не дотримала процеду­ри відкриття вакансії у місцевому центрі зайня­тості та не пропонувала ці посади працівникам, які підлягали скорочен­ню. Ці порушення були виявлені під час пере­вірки «Миколаївцемен­та» Інспекцією з конт-ролю за дотриманням законодавства про зай-нятість населення. Та­кож інспекція виявила, що деяким іноземним громадянам упродовж 2009–2010 років було від­мовлено у наданні до­зволу на працю. Але за кілька місяців ці дозво­ли все ж з’явилися, адже громадяни працюють. Які саме вичерпні обґрун­тування доцільності пра­ці іноземців відповідно до вимог законодавства було надано міському відділенню Держцентру зайнятості, можна лише здогадуватися. Але в ба­гатій журналістській уяві одразу спливають дані світових досліджень щодо рівня корумпова­ності влади в Україні.

Але до чого, власне, всі ці фантазії? А от до чого. Нині на «Миколаїв­цементі» працює близь­ко 590 осіб. Керівний апарат, що становить 5% працюючих і майже по­ловина якого – іноземці, приймає рішення про скорочення 98 одиниць персоналу, бо під час кри­зи не вистачає коштів. До речі, як пояснює керів­ництво, для збереження умов конфіденційності зарплату адміністратив­ному апарату нараховує якась невідома органі­зація, що розташована в Києві. Чим пояснити по­дібну «втаємниченість», можна лише здогадува­тись...

Окрім того, Націо­нальна служба посеред­ництва і примирення встановила, що окремим працівникам призначе­но посадові оклади без застосування коефіцієн­та 1,2, передбаченого Га­лузевою угодою. Також виявлено порушення За­кону «Про оплату праці», оскільки керівництвом встановлено оплату пра­ці окремим працівникам нижче визначених Галу­зевою угодою норм.

ОХОРОНА ПРАЦІ ЗАРАДИ ОХОРОНИ ПРАЦІ

Чим гаряче опікуєть­ся нове керівництво, то це умовами охорони праці. Працівникам за­боронено ходити без окулярів, не тримати­ся за поручень, а та-кож перечеплюватися на сходах – задля цього навіть усюди наліплено жовті стрічки. Навіть клієнтів, які за власні

гроші хочуть придбати цемент, не пускають на територію заводу без спеціальної уніформи. Але водночас при прове­денні атестації робочих місць, яку здійснювало ТзОВ «Екологія», було виявлено, що умови пра­ці насипальників, ма­шиністів обертової печі та вугільного млина є недостатньо шкідливи­ми, щоб вони отримува­ли за це доплату, тому її було зменшено. Проте носити окуляри через ту саму шкідливість вони все ж зобов’язані.

МИ ВАС НЕ ЗВІЛЬНИМО – А ВИ ПРАЦЮЙТЕ

Якось до голови проф-кому ВАТ «Миколаївце­мент» Лесі Гусак звер­нулися представники військової частини у Львові, на території якої будували капличку, з проханням подарувати або продати дешевше 3 тонни цементу. Отри­мавши попередню згоду від керівництва, Леся пообіцяла, що цемент буде. Але коли дійшло до справи, пані Гусак дізналася, що зможе отримати «безвідплат­ну» допомогу в тому випадку, якщо припи­нить свої профспілкові баталії. Їй довелося ви­тратити власні гроші, щоб придбати цемент для каплички в іншої фірми, бо погодитися на опортунізм немож­ливо. Адже якщо люди, яких підводять під ско­рочення, одержать усі належні їм виплати та підуть, голову профко­му надзвичайно тур­бує доля тих, хто зали­шиться.

У мотивувальній час­тині повідомлення про скорочення персоналу за підписом генераль­ного директора йдеться про те, що на інших єв­ропейських підприєм­ствах групи «Лафарж» виробництво готово­го продукту на одну людино-годину значно вище, ніж на «Микола­ївцементі». Дійсно, на сучасних заводах по­трібно значно менше персоналу. Але Ґюнтер Сметана забув згадати про рівень техічного оснащення сучасних виробництв та рівень заробітної плати пра­цівників європейських підприємств. Адже з усіх модернізацій на «Миколаївцементі» присутній лише млин китайського виробни­цтва, який із перших днів встановлення по­требує ремонту й досі не отримав дозволу на екс­плуатацію.

Майже кожен праців­ник «Миколаївцемен­та» має підсобне госпо­дарство або змушений шукати підробітку в неробочий час, адже ви­жити на одну зарплату складно. І як ці люди, особливо після роботи на якомусь будівництві або в полі, зможуть до­тримуватися тих же правил безпеки праці, залишившись без кол­лег, поки лишається за­гадкою.

Ні для кого не секрет, що іноземці, яких керів­ництво відправляє ке­рувати виробництвом у країни, що розвивають­ся, на зразок України, ставляться до цього наче до відбуття певного по­карання. Але ж, шановне панство, варто подумати над тим, що залишиться після вас, коли вам усе це набридне і ви поверне­теся до благ цивілізації, а цементний пил впаде на землю?

• ОТРИМАЛИ ВІДПОВІДЬ

7 грудня ми надіслали офіційного листа до прес-служби «Мико­лаївцемента» з низкою питань до генерального директора Ґюн­тера Сметани. Питання стосувалися поширення дії Галузевої угоди на ВАТ «Миколаївцемент»; працевлаштування іноземних громадян на ВАТ «Миколаївцемент»; організації, що веде облік і нарахування зарплат керівному складу ВАТ «Миколаївцемент». Коли номер був майже готовий до друку, редакція електрон­ною поштою отримала листа з відповідями за підписом менед­жера з комунікацій Надії Піскоровської. Навряд чи можна цей лист вважати офіційною відповіддю за відсутності необхідних реквізитів. Отже, висновки стосовно прийняття до уваги цієї ін­формації залишаємо на розсуд читачів.

«1. Галузева Угода, про яку згадується у питанні, не є підписана Асоціацією «Украцемент», і не була надіслана нам чи розпов­сюджена на цементні заводи України для виконання. Та, незва­жаючи на це, ми дотримуємося Угоди і виконуємо всі її умови.

2. Рішення про видання дозволу на використання праці інозем­ного працівника видається спеціальною Комісією, що створена при Львівському обласному Центрові зайнятості. Ця Комісія є єдиним органом, який уповноважений розглядати аргументу­вання разом з іншими дкументами, які складає компанія у разі необхідності залучення праці іноземця, як це передбачено По­ложенням про працю іноземних працівників і чинним законо­давством України.

3. З метою професійного виконання допоміжних робіт, які не пов’язані з основним видом нашої діяльності, а саме, вироб­ництвом цементу, та у відповідності із політикою «Лафарж», під­приємство може користуватися послугами підрядних організа­цій» (Мову і орфографію оригіналу збережено – Ред.)

• ДОПОМОЖЕ РЕФЕРЕНТНА ГРУПА?

«Лафарж» є міжнародною групою, яка володіє заводами з виробництва будівельних матеріалів у 80 країнах світу. У 2007 році компанія уклала Міжнародну рамкову угоду (International Framework Agreement) з Інтернаціоналом будівельників та деревообробників. Норми цього докумен­та передбачають дотримання місцевих угод із профспілка­ми в регіонах, де «Лафарж» здійснює виробничу діяльність. Отже, не дотримуючись Галузевої угоди, керівництво ВАТ «Миколаївцемент» водночас порушує міжнародні зобов'язання компанії «Лафарж».

ЦК профспілки будівельників наразі готує пакет документів щодо порушень Галузевої угоди та колективного договору на «Миколаївцементі» для Референтної групи, яка збираєть­ся щороку для розгляду порушень норм МРУ. Роль проф-спілки в подібному процесі полягає в наданні йому публіч­ності, і в цьому випадку дуже важливо дотримуватися профспілкової солідарності. А на «Миколаївцементі», як за­значає голова Профспілки будівельників України Василь Андреєв, колектив згуртований, і всі звикли діяти як один.

28.12.2010

Коментарі

ДОДАТИ КОМЕНТАР

2000

Ваше ім'я:
Коментар:
	введіть цифри на картинці

Усі новини