ВІКТОРІЯ СІРЕНКО: «КОЖЕН З НАС, ЯК МОЖЕ, ВНОСИТЬ СВІЙ ВНЕСОК, НАБЛИЖАЮЧИ ПЕРЕМОГУ»

Звільнити за несподіваним бажанням... адміністрації

Історія ця розпочалася в липні 2011 року. До Брянківського міськкому Профспілки праців­ників освіти і науки України звернулася член галузевої профспілки, кухар Брянківської спеціалізованої школи № 10 (далі – БСШ № 10) Олена Малєєва із заявою про втручан­ня в ситуацію з незаконним її звільненням.

Тетяна СЕНТЯБРЬОВА

м. Луганськ

Фахівці обласної профор­ганізації намагалися відновити справедли­вість шляхом перегово­рів. Але прислухатися до думки галузевої профспілки керівник цього навчального за­кладу В. Каменська не хотіла, і це закономірно, оскільки вона не була її членом. А тому керівни­цтво обкому профспілки прийня­ло рішення надати допомогу О. Малєєвій у складанні позо­вної заяви. Основні викладені в ній вимоги – скасування неза­конного наказу про звільнення, поновлення на роботі, виплата середнього заробітку за час ви­мушеного прогулу та відшкоду­вання моральних збитків.

Справа розглядалася більше року, неодноразово засідання зривалися через відсутність від­повідача та його представника. Здійснювалися численні спроби затягнути судовий розгляд, заяв­лялися численні клопотання про надання додаткових документів, виклик свідків. І тільки 20 серпня минулого року суд ухвалив від­повідне рішення у даній справі. Під час самого судового процесу було викрито низку порушень трудового законодавства Украї­ни з боку керівника школи. Так, у наказах про догани всупереч вимогам ст. 147, 148, 149 КЗпП України від позивача не було отримано пояснень за фактом ні­бито виявлених порушень, також відсутні акти про те, що позивач відмовився надавати їх. І найго­ловніше, що з усіма цими наказа­ми працівник не був ознайомле­ний під розписку. Ситуація заго­стрювалася ще й тим, що даний наказ про звільнення не було по­годжено з профкомом школи. А це вже факт кричущий.

На профспілку потрібно зважати

Це, мабуть, зрозуміла і адміні­страція БСШ № 10. У ході судово­го засідання відповідачем було заявлено клопотання про зупи­нення провадження у справі з ме­тою запиту згоди виборного профспілкового органу на розі­рвання трудового договору з по­зивачем. Однак у поданні про ро­зірвання трудового договору з позивачем не було зазначено дис­циплінарного проступку, на під­ставі якого адміністрація школи просить профком дати згоду на звільнення за п. 3 ст. 40 КЗпП України. Виникає законне запи­тання: як можна було карати пра­цівника, який не вчинив жодного дисциплінарного проступку?

У результаті суд першої ін­станції прийняв рішення скасу­вати той самий наказ про звіль­нення № 52К від 04.07.2011 і поно­вити О. Малєєву на роботі в БСШ № 10 на посаді кухаря. Крім того, передбачалося стяг­нення з Брянківської ЗОШ № 10 на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 04.07.2011 по 20.08.2012 (майже цілий рік!) у сумі 6892 грн 20 коп., а також моральної шко­ди в розмірі 1 тис. гривень. Пред­ставники позивача не погодили­ся із сумою компенсації за час вимушеного прогулу та зверну­лися з апеляційною скаргою до Луганського апеляційного суду, вказавши суму, що становить близько 14 тис. гривень.

Фальсифікація не пройшла

В апеляції з’явилися додаткові фальсифіковані документи, які відповідач нібито не зміг подати до суду першої інстанції. Спочат­ку виник наказ від 30 червня 2011 року про численні порушення, потім доповідна записка завгос­па школи, що нібито передувала наказу, при цьому датована вона була 30 червня 2012 (замість 2011!) року. І хоча відповідачі заявляли про друкарську помилку, аж над­то показовою була ця «очепятка». Словом, у черговий раз фальсифі­кація не пройшла.

І що прикметно: після першо­го судового засідання адвокат відповідача звернувся до голови обкому галузевої профспілки Геннадія Соркіна, який представ­ляв інтереси позивача, як до ко­леги. А це вже яскраво свідчить про професіоналізм представни­ків профорганізації. І напевно, так і має бути. Сьогодні, в умовах порушення трудового законодав­ства з боку роботодавців на пер­ший план профспілкової роботи виходить саме захист трудових, соціально-економічних прав спілчан. Тож звертаючись як ко­лега до колеги, адвокат відпові­дача пропонував мирну угоду. Це, звичайно, добре. Але знову ж таки, як кажуть, постає питання. Як можна укладати мирну угоду за наявності відвертих порушень трудового законодавства? І хто буде виплачувати середній заро­біток за час вимушеного прогу­лу? Запитання риторичні.

У результаті розгляду справи апеляційним судом було прийня­то рішення задовольнити вимогу представників позивача та зобов’язати відповідача виплати­ти середній заробіток за час ви­мушеного прогулу в розмірі по­над 14 тис. гривень. У частині мо­ральної шкоди сума залишилася незмінною. Здавалося б, істина перемогла. Рішення суду набирає законної сили відразу після його проголошення. Так було б у пра­вовій країні. А у нас як? Інший «князьок» вважає себе вищим за «Всевишнього». І закон їм не за­кон. І мораль – порожній звук.

Наступ на другому фронті

У рішенні суду першої інстан­ції чітко було вказано: працівни­ка поновити наступного дня піс­ля винесення рішення і виплати­ти середньомісячну зарплату в розмірі місячної оплати. І ось, будь ласка, свої претензії відповідач-роботодавець має пра­во оскаржувати в апеляційному суді. На жаль! На неодноразові вимоги з боку представників по­зивача, на звернення до Брянків­ської прокуратури не було жод­ної реакції. І знову «лічильник увімкнено», і сума виплати серед­ньомісячної заробітної плати за час вимушеного прогулу зростає з кожним днем. Від рішення суду першої інстанції до винесення рі­шення апеляційного суду мину­ло ще кілька місяців.

Авторитарно, не радячись із профкомом, ігноруючи настійні вимоги і рекомендації, дирек­тор школи довела ситуацію до «малорадісного» результату. Ко­лектив школи поділився на гру­пи – не найкраща обстановка для навчального та виховного процесу. А правосуддя все ніяк не здійсниться: О. Малєєву так і не було поновлено в її правах.

У зв’язку з цим обком проф­спілки підготував ще один позов до Брянківського міського суду про невиконання його ж рішення з боку директора школи. Коли за­сідання суду мало відбутися, за класикою жанру, директор «піш­ла на лікарняний», тож судове засідання було перенесено.

Урок для всіх

...Отже, суд ухвалив рішення вже в другій справі: у зв’язку з тим, що члена профспілки так і не було поновлено на роботі, стягнути з БСШ № 10 зарплату за час вимушеного прогулу додат­ково в розмірі 2855 грн. А також із відділу освіти моральних збит­ків у розмірі 2 тис. гривень.

Але й на цьому історія не за­кінчилася. Рішення апеляційно­го суду директор уже вкотре іг­норує. Знову «йде на лікарня­ний». В. о. директора, заступник із навчальної роботи Т. Синиця, людина законослухняна, понов­лює звільнену працівницю. Звіс­но ж, після поновлення нормаль­но працювати навряд чи дове­деться, а тому наступний наказ видається про звільнення О. Ма­лєєвої з переведенням до ЗОШ № 1 на ту ж посаду. Наразі під «приціл обурення» директора по­трапляє Т. Синиця. Словом, усі навколо «неправі». Пам’ятаєте, як у О. Купріна в «Поєдинку»: «Вся рота, чорти б її вхопили, крокує не в ногу. Лише поручик – у ногу». Проте, наказ про вине­сення суворої догани заступнику директора було видано.

І знову обком профспілки під­ключається до захисту спілчани­на. Представники позивача вка­зали в позові, що такого виду дис­циплінарного стягнення, як суво­ра догана, КЗпП України не пе­редбачає. Після цього в суді з’являються ще два накази, датовані заднім числом, про скасування суворої догани та винесення про­сто догани. Вже вкотре порушу­ються вимоги трудового законо­давства, а найголовніше – дирек­тор школи перевищує свої повно­важення згідно із ст. 147-1 КЗпП, яка визначає, що накладення дис­циплінарного стягнення застосо­вується органом, якому надано право прийняття на роботу. А Т. Синицю як педпрацівника при­ймав на роботу начальник Брян­ківського міського відділу осві­ти. Після слухання справи суд по­становив визнати наказ про вине­сення догани члену профспілки Т. Синиці незаконним, тож, від­повідно, скасувати його.

А що ж В. Каменська? Спочат­ку фахівці облпрофорганізації мали намір застосувати ст. 45 КЗпП України про розірвання трудового договору з керівником на вимогу виборного органу пер­винної профорганізації, але, на жаль, нинішнє законодавство пе­редбачає в цій частині процеду­ру, коли протягом двох тижнів роботодавець, до якого застосо­вується така вимога, може оскар­жити її в суді. Це означає, що справа знову затягнеться. Тому було вирішено обрати інший шлях, а саме ст. 41 КЗпП – за од­норазове грубе порушення з боку керівника, що спричинило мате­ріальний збиток. На ім’я мера міста Брянки та начальника міського відділу освіти обком профспілки підготував та напра­вив відповідне подання.

Згідно з виконавчим листом, суму стягнень, розмір якої, за всі­ма мірками, чималенький – май­же 20 тис. грн, має виплатити пра­цівникові міський відділ освіти. Хоча в своїй вимозі представни­ки позивача просили суд, відпо­відно до ст. 237 КЗпП, покласти відповідальність на конкретного керівника, який порушив трудо­ве законодавство. Але, на жаль, суд вирішив інакше. Сподіває­мось, сплативши стягнену забор­гованість, керівництво відділу освіти такого дотаційного міста, як Брянка, зробить належний ви­сновок про подальшу долю «кре­ативного» директора.

Висновок

Три справи. І три перемоги з боку представників профспілок. Якби керівництво навчального закладу дотримувалося норм Конституції України, трудового законодавства, а також спільно з профкомом створило відповідну комісію, подібні індивідуальні трудові спори можна було б об’єктивно і справедливо вирішити без судового процесу. Без зайвих не­рвів і витрат бюджетних коштів.

Такі випадки мають стати уро­ком для всіх керівників, які пору­шують трудове законодавство. Не можна ігнорувати профспіл­ковий орган і незаконно звільня­ти працівників. Профспілка захи­щає і захищатиме своїх спілчан незалежно від рангу і положення. Так було і так буде.

10.11.2013

Коментарі

ДОДАТИ КОМЕНТАР

2000

Ваше ім'я:
Коментар:
	введіть цифри на картинці

Усі новини