ВІКТОРІЯ СІРЕНКО: «КОЖЕН З НАС, ЯК МОЖЕ, ВНОСИТЬ СВІЙ ВНЕСОК, НАБЛИЖАЮЧИ ПЕРЕМОГУ»

Краще ходити пішки

На тлі жвавого суспільного обго­ворення Подат­кового та Жит­лового кодексів підвищення та­рифів на проїзд у маршрутних таксі відбу­вається якось не­помітно. На де­яких маршру­тах вартість проїзду вже ста­новить на 50 копійок більше і найближчим ча­сом, як запевня­ють приватні перевізники, таке подорож­чання має відбу­тися скрізь.

Сьогодні ми, гро­мадяни України, майже позбавле­ні можливості вибору – скорис­татися громадським тран­спортом або маршруткою. У розпорядженні кому­нальних перевізників, зо­крема КП «Київпастранс», є приблизно чверть від кількості рухомого скла­ду 1999 року. До речі, тако­го, мабуть, немає ніде в світі: комунальне підпри­ємство, що надає тран­спортні послуги, знімає рухомий склад, який пра­цює у звичайному режи­мі, з маршруту та запус­кає багатомісні автобуси в режимі маршрутного таксі, де проїзд коштує не півтори, а дві й більше гривень. Як повідомив го­лова Київської міської ор­ганізації роботодавців пе­ревізників «Столиця» Ва­лерій Липецький, нині на 800 київських маршрутах муніципальні транспортні засоби працюють як марш­рутні таксі, а на деяких із них рух транспорту в зви­чайному режимі припине­но зовсім. Лише 300 марш­рутів обслуговуються як і раніше.

Звичайно, в такій ситу­ації допомога приватних перевізників комуналь­ним видається зовсім не зайвою, але тут присутні й неприємні моменти. На­разі приватники вимага­ють підвищення тарифів на перевезення. На влас­ній прес-конференції, що відбулася 25 січня, пан Липецький сказав, що бу­демо або платити більше, або взагалі ходити пішки. При цьому голова органі­зації роботодавців перевізників повідомив, що об­ґрунтованим тарифом на проїзд у маршрутці є сума від 2,5 до 5–6 гривень. Те підвищення, яке відбува­ється сьогодні, жодним чином не вплине на якість послуг із перевезення па­сажирів і дозволить пере­візникам лише розрахува­тися з боргами, що вини­кли через утримання ру­хомого складу.

Перевірка цієї інфор­мації на практиці викли­кає сумніви. Адже, за сло­вами пана Липецького, неможливо встановити обсяг пасажиропотоків і, відповідно, кількість за­роблених грошей за допо­могою обліку проданих талонів. Наразі цей доку­мент не має жодного сто­сунку до фіскальної звіт­ності перевізників, а водії не поспішають видавати пасажирам талони, бо ті, мовляв, засмічують ними маршрутки. Як розповів один із перевізників, що не побажав назвати корес­понденту «ПВ» власне ім’я, водії маршруток пе­реважно одержують міні­мальну заробітну плату, а також ті гроші, що лиша­ються від щоденного пла­ну. Приміром, якщо марш­рутка відпрацьовує до 300 кілометрів на день, вели­чина маржі, яку треба від­дати власникові, сягає 1000 гривень, у той час як денна виручка загалом становить близько 1200 гривень.

Яким чином буде розпо­ділено кошти, якщо на по­дібному маршруті вартість проїзду збільшиться вдвічі – невідомо. Жодного фінан­сового обґрунтування для такого підвищення переві­зники в офіційних джере­лах не надають.

І насамкінець – неве­личка порада від «ПВ». Шлях від будівлі, де від­булася згадана прес-конференція, до найближ­чої станції метро автор цієї статті подолала само­тужки, здійснивши вель­ми корисну двадцятихви­линну пішу прогулянку. І жоден трамвай чи марш­рутка мене не обігнали. Тож бережіть власні гро­ші і будьте здорові!

03.02.2011

Наталія ЛЕВІНА, «ПВ»

ДОДАТИ КОМЕНТАР

2000

Ваше ім'я:
Коментар:
	введіть цифри на картинці

Усі новини