ВІКТОРІЯ СІРЕНКО: «КОЖЕН З НАС, ЯК МОЖЕ, ВНОСИТЬ СВІЙ ВНЕСОК, НАБЛИЖАЮЧИ ПЕРЕМОГУ»

Нестандартні види зайнятості: позиція та пропозиції профспілок

 Протидія поширенню нестандартної зайнятості є одним з головних пріоритетів діяльності профспілок на найближчі роки.

 ЗАГРОЗА РОБІТНИЧОМУ РУХУ

Нестандартна зайнятість – це неефективна, низько-якісна зайнятість, що ґрун­тується на низькому рівні оплати праці, не гарантує її безпеки та гігієни, не ство­рює можливості для освіти, професійного та кар’єрного зростання.

Розширення сфери вико­ристання нестандартної за­йнятості в Україні потребує врегулювання з метою міні­мізації соціальних ризиків, оскільки є істотним негатив­ним чинником гальмування соціально-економічного роз­витку країни, формування небезпечних умов життєді­яльності суспільства та його розшарування, зокрема за рівнем доходів.

Нестандартні види зайня­тості – це загроза робітничо­му руху. Наслідком їх поши­рення є погіршення умов та оплати праці, розкол між працівниками, зниження їх соціальної єдності, позбав­лення можливості вступити до профспілок. Найбільше страждає молодь, якій робо­тодавці пропонують міні­мальний розмір оплати пра­ці, істотно зменшують соці­альні стандарти.

ТАКІ СПРАВИ…

Сьогодні в Україні актив­но розвиваються аутсорсинг, надомна праця в сфері по­слуг, дистанційна зайня­тість. Існують тристоронні трудові відносини при аут­стафінгу та лізингу персона­лу. Широко використову­ються строкові трудові до­говори, розширюється сфера застосування неповної за­йнятості. За таких умов принципи державної політи­ки щодо нестандартної за­йнятості мають ґрунтувати­ся на відповідальності та захисті суспільних інтересів у питаннях стабільності за­йнятості та дотримання тру­дового законодавства.

За даними Мінсоцполіти­ки, в Україні діє близько 200 приватних агентств із пра­цевлаштування, що здійсню­ють найм працівників для подальшого виконання ними роботи на інших під­приємствах. Створюючись переважно навколо мета­лургійних, гірничодобувних та переробних підприємств, вони сприяють переведенню працівників основних видів діяльності на роботу з непо­вною зайнятістю, нижчим рівнем оплати праці, позбав­ляють можливості доступу до галузевих стандартів та гарантій.

Найпоширенішою фор­мою прихованих трудових відносин в Україні є підміна трудових відносин цивіль­ними. Також для маскуван­ня трудових відносин робо­тодавці часто використову­ють оформлення найманих працівників як суб’єктів під­приємницької діяльності, фізичних осіб – підприємців, що дозволяє істотно знизити витрати на робочу силу.

Роботодавці часто вико­ристовують строкові трудові договори з метою уникнення необхідності дотримання трудових прав працівників і витрат, пов’язаних зі звіль­ненням працівника за ініці­ативою власника, що при­зводить до обмеження або втрати індивідуальних та колективних трудових прав.

Аналіз динаміки зайня­тості неповний робочий час показує, що частка осіб, які працюють на умовах непо­вної зайнятості, в Україні стабільно зростає – протя­гом 2004–2010 рр. вона збіль­шилась із 3,5% до 4,8%. За­галом же в 2010 р. на умовах неповної зайнятості працю­вали понад 0,5 млн осіб.

ПРОПОЗИЦІЇ ФПУ

На протидію згортанню сфери офіційного оформлен­ня праці та нетиповим фор­мам зайнятості (аутстафінг, аутсорсинг, лізинг персона­лу), підвищенню трудової мобільності працівників у грудні минулого року ФПУ спільно з Фондом ім. Фрідрі­ха Еберта провела круглий стіл «Нетипові форми зайня­тості та стратегія профспі­лок». Узагальнені пропози­ції членських організацій щодо проблеми поширення в Україні запозиченої праці були покладені в основу роз­робленого законопроекту «Про заборону використан­ня запозиченої праці в Укра­їні», внесеного як законодав­ча ініціатива народними депутатами України. На жаль, зазначена ініціатива поки що не знайшла відпо­відної підтримки у Верхо­вній Раді.

З боку сторін соціального діалогу (роботодавців та уря­ду) останнім часом все часті­ше лунає пропозиція про необхідність законодавчого врегулювання застосування нетипових форм зайнятості, що набувають усе більшої популярності на національ­ному ринку праці. Відповід­ні норми покладено в основу підготовленого Мінсоцполі­тики проекту Закону Украї­ни «Про зайнятість населен­ня» (нова редакція), презен­тованого членським органі­заціям ФПУ 3 квітня 2012 року віце-прем’єр-міністром – міністром соціальної полі­тики України Сергієм Тігіп­ком. Тому профспілки, спи­раючись на набутий досвід, мають виробити низку ви­мог, які мінімізують ризики та загрози застосування та­ких форм зайнятості.

У разі неможливості за­конодавчої заборони вико­ристання запозиченої праці в Україні слід висунути ви­моги щодо законодавчого регулювання нетипових форм зайнятості, зокрема аутстафінгу, аутсорсингу та лізингу персоналу, а також діяльності приватних агентств зайнятості, що на­дають такі послуги на ринку праці. Зокрема:

– обмежити сферу засто­сування аутстафінгу, аутсор­сингу та лізингу персоналу – визначити випадки, катего­рії працівників і видів діяль­ності, для яких застосування цих видів зайнятості заборо­нено;

– закріпити норму про те, що залучення роботодавцем працівників до виконання робіт на умовах аутстафінгу, аутсорсингу та лізингу пер­соналу дозволяється тільки за умови погодження з проф­спілкою, що діє на підприєм­стві;

– приймати таких праців­ників у штат агентства і, як правило, на умовах безстро­кового трудового договору;

– повною мірою поширю­вати на таких працівників законодавство про працю та загальнообов’язкове держав­не соціальне страхування (їм мають бути гарантовані: оплата праці – не менше роз­міру, визначеного галузевою угодою чи колективним до­говором для працівників підприємства, на яке направ­лено такого працівника агентством; час роботи та відпочинку – на умовах, ви­значених для працівників відповідних виробництв та правилами внутрішнього трудового розпорядку під­приємства, на яке направле­но такого працівника агент­ством; соціальне страхуван­ня – в розмірах, передбаче­них законодавством для ви­дів діяльності й за класами ризику, що діють на підпри­ємстві, на яке направлено такого працівника агент­ством);

– забезпечувати безпечні умови праці роботодавцем, у якого такий працівник вико­нує роботи. Він же несе від­повідальність і відшкодовує завдану працівникові шкоду в разі нещасного випадку на виробництві, згідно з чин­ним законодавством, умова­ми галузевої угоди та колек­тивного договору;

– зобов’язати агентство гарантувати таким праців­никам: право на участь у профспілці; право на веден­ня колективних переговорів та укладання колективного договору (угоди); оплату праці, а в разі незабезпечен­ня необхідних обсягів праці – щонайменше виплату міні­мальної заробітної плати; соціальне страхування; на­дання відпусток; періодичне перенавчання та підвищен­ня кваліфікації; надання га­рантії та компенсації в роз­мірах не нижче передбаче­них законодавством, колек­тивним договором (угодою);

– заборонити агентству використовувати таких пра­цівників з метою заміни пер­соналу, який проводить страйк або інші колективні дії тощо.

  Ми розраховуємо на розуміння необ­хідності просування вперед шляхом розвитку соціального діалогу в сфері зайнятості населення безпосеред­ньо через забезпечення права кожного на віль­но обрану зайнятість. Профспілки мають право очікувати від політиків підтримки своєї позиції щодо заборони запозиченої праці та деяких інших крайніх форм нетипової зайнятості, які можуть звести нанівець усі соціальні досягнення.

(Із виступу Голови ФПУ Юрія Кулика на засіданні 101-ї сесії Міжнародної конференції праці 8 червня ц. р.)

СТОРІНКУ ПІДГОТУВАЛА ОЛЕНА ОВЕРЧУК, «ПВ»

11.07.2012

ДОДАТИ КОМЕНТАР

2000

Ваше ім'я:
Коментар:
	введіть цифри на картинці

Усі новини