ВІКТОРІЯ СІРЕНКО: «КОЖЕН З НАС, ЯК МОЖЕ, ВНОСИТЬ СВІЙ ВНЕСОК, НАБЛИЖАЮЧИ ПЕРЕМОГУ»

Чи потрібні профспілки на селі?

 На сторінках газети майже відсут­ні обмін думками та діалог лідерів галузевих і регіональних профспі­лок, у ході якого висловлювалися б думки та пропозиції з приводу існу­ючих у профспілковому русі проблем загалом та житті громади зокре­ма. У зв’язку з цим хочу висловити власну точку зору щодо участі гро­мади у розвитку профспілкового руху на селі.

 У березні п. р. прес-центр Дніпропе­тровського облас­ного профоб’єднання в газетах «Профспілкові вісті» та «По­зиція» оприлюднив інфор­мацію та своє бачення з приводу підписання Угоди про співпрацю між Дніпро­петровським обласним від­діленням Всеукраїнської асоціації сільських і селищ­них рад та обласною проф­спілковою організацією працівників АПК, що ціл­ком природно в межах існуючого на Дніпропетровщині соціального партнерства.

Така форма співпраці є позитивною та спрямована на пошук нових шляхів ви­рішення накопичених у сільській місцевості про­блем життя найманих пра­цівників. Співпраця галузе­вої профспілки з органами місцевого самоврядування та роботодавцями – пра­вильний крок на шляху до досягнення мети.

На жаль, як іноді буває, в діжці меду опинилась і ложка дьогтю. По-перше, законодавство України чіт­ко не визначає можливості органів місцевого самовря­дування, їх посадових осіб сприяти створенню проф­спілкових організацій селян. До речі, хто нале­жить до категорії селян? Громадяни, які проживають в конкретному населеному пункті або наймані праців­ники?

По друге, Законом Укра­їни «Про профспілки, їх права та гарантії діяльнос­ті» визначена можливість створення профспілкових організацій та їх право об’єднуватися на регіональ­них рівнях. А стаття 12 цьо­го закону забороняє орга­нам місцевого самовряду­вання, їх посадовим особам втручатися в статутну ді­яльність профспілок. Вод­ночас сільська громада – це багатогалузеві структури (вчителі, медики, працівни­ки культури, власники паїв, наймані працівники під­приємств різних галузей, у тому числі сезонні праців­ники).

Для мотивування своїх зобов’язань в укладеній уго­ді важелі у сільської влади є. Насамперед – це вплив на власників паїв, діючий механізм землерозпоря­дження, обкладання подат­ками, розподіл коштів бю­джету та ін.

Не цим шляхом слід ру­хатися, аби зміцнити проф­спілковий рух на селі. Сьо­годні захисту потребують не тільки селяни, а й усі громадяни, які мешкають і працюють у сільській міс­цевості. І треба домагатися не тільки їхнього соціаль­ного захисту, а й дотриман­ня місцевою владою кон­ституційних прав гро-мадян.

Дніпропетровщина на­була відповідного досвіду й практики роботи у цьому питанні. Так, із 1980 по 1990 роки обласна рада профспі­лок об’єднала потенціал і зусилля відповідних галу­зевих профспілок, первинні профорганізації яких існу­вали тоді на селі. В кожно­му районі були створені координаційні ради проф­спілок, які спільно з органа­ми влади й місцевого само­врядування здійснювали соціальний захист членів профспілок, при цьому не розділяючи їх за галузевим принципом і не втручаю­чись у статутну діяль­ність.

Завдяки цій співпраці на селі будувалося житло та об’єкти соцкультпобуту для працівників сільгосп­підприємств, лікарів, учи­телів, працівників культу­ри. Для них також створю­валися належні умови пра­ці, проживання та відпо­чинку незалежно від член­ства в тій чи іншій галузе­вій профспілці. Практика роботи Дніпропетровської облпрофради з цього питан­ня була схвалена секретарі­атом Укрпрофради та реко­мендована для вивчення й застосування.

На мою думку, Президія Дніпропетровського облас­ного об’єднання профспі­лок, де майже половина га­лузевих профорганізацій мають свої осередки на селі, враховуючи ініціативу об­лпрофорганізації працівни­ків АПК і асоціації сіль­ських та селищних рад, по­винна очолити роботу з відродження профспілково­го руху на селі, забезпечити соціальний захист його мешканців незалежно від членства в галузевій проф­спілці.

В агропромисловому комплексі накопичилося чимало об’єктивних і суб’єктивних проблем. Одна з найболючіших – про­блема сезонності роботи на сільгосппідприємствах і, як наслідок, сезонна зайня­тість працівників у рослин­ництві та невідповідність їхньої зарплати вимогам чинного законодавства. Це призвело до високого рівня безробіття серед сільського населення (станом на 01.03.2012 рівень безробіття в Дніпропетровській облас­ті становив 1,6%). Навіть маємо села, де безробіття сягає 100%.

Крім того, існує поки що негативний вплив медичної реформи та наслідки «опти­мізації» в закладах освіти. На жаль, у незадовільному стані перебуває переважна більшість будинків культу­ри та бібліотек, об’єктів тор­гівлі й побуту, що розташо­вані у сільській місцевості.

Вважаю, що не можна відокремлювати існуючі проблеми на селі одну від одної. Вирішувати їх треба комплексно, в тому числі й проблеми мотивації проф­спілкового членства та роз­виток профспілкового руху на селі. Програма дій Дні­пропетровського обласного об’єднання профспілок пе­редбачала б комплексне ви­рішення проблем, про які, зокрема, йдеться в Угоді про співпрацю між Дніпро­петровським обласним від­діленням Всеукраїнської асоціації сільських і селищ­них рад та обласною проф­спілковою організацією працівників АПК.

Тому конкретні дії Пре­зидії обласного проф-об’єднання повинні бути консолідуючими відповід­но до галузевих проф-організацій, а керівництво профоб’єднання – ініціато­ром цієї справи.

Важливо також виріши­ти питання приєднання до регіональної угоди Дніпро­петровської обласної ради. В цьому році ця угода стала частиною Комплексної стратегії розвитку Дніпро­петровщини на період до 2015 року, затвердженої се­сією обласної ради.

Оскільки сьогодні існує багато проблем не тільки у профспілок, а й в усьому суспільстві, то й вирішува­ти їх потрібно комплексно, об’єднати зусилля усіх гі­лок влади, роботодавців і професійних спілок. Тільки тоді можна гарантувати всебічну підтримку й спіль­ну працю щодо забезпечен­ня гідного рівня життя гро­мадян, проведення урядо­вих реформ, у тому числі соціальних ініціатив Пре­зидента України Віктора Януковича.

Таке моє бачення комп­лексного вирішення склад­ної проблеми життя людей, у тому числі членів галузе­вих профспілок, які мешка­ють у сільській місцевості. Хотілося б, щоб читачі газе­ти, керівники та фахівці інших галузевих профорга­нізацій висловили свої дум­ки та пропозиції з цього питання.

 Анатолій ТЕЛЬНИХ, голова Дніпропетровської облпрофорганізації всеукраїнської профспілки працівників харчової, переробної промисловості та суміжних галузей

 ДОСВІД

З 1980 по 1990 роки обласна рада профспілок об’єднала потенціал і зусилля відповідних галузе­вих профспілок, первинні профорганізації яких іс­нували в той час на селі. В кожному районі були створені координаційні ради профспілок, які спіль­но з органами влади і місцевого самоврядування здійснювали соціальний захист усіх членів профспі­лок, при цьому не розділяючи їх за галузевим принципом і не втручаючись у статутну діяльність. Завдяки цій співпраці на селі будувалося житло та об’єкти соцкультпобуту для працівників сільгосп­підприємств, лікарів, учителів, працівників культу­ри. Їм створювалися умови для праці, проживання та відпочинку незалежно від членства в тій чи іншій галузевій профспілці.

26.06.2012

ДОДАТИ КОМЕНТАР

2000

Ваше ім'я:
Коментар:
	введіть цифри на картинці

Усі новини