ВІКТОРІЯ СІРЕНКО: «КОЖЕН З НАС, ЯК МОЖЕ, ВНОСИТЬ СВІЙ ВНЕСОК, НАБЛИЖАЮЧИ ПЕРЕМОГУ»

Принижений учитель – горе держави

...Передісторія подій, про які йтиметься, почина­ється з часів здобуття незалежності нашою дер­жавою, коли політикам було не до шкіл, дітей і учителів, адже почався період великого розподілу і «прихватизації». А щодо утримання будівель і матеріально-технічного забезпечення навчаль­них закладів – то такої «розкоші» провладні мужі собі не дозволяли. А дітей треба ж учити!

  Тож обов’язки ці помалу переклали на плечі вчите­ля. Спочатку були прохан­ня до батьків допомогти підбілити чи підфарбувати в класі, потім – благання здати кошти на ремонт кла­су і школи, далі – на вікна, меблі, освітлення, каналіза­цію тощо. Офіційно це ро­бота батьківського коміте­ту, а насправді – обов’язки вчителя, якого перетвори­ли на рекетира, а одночас­но – штукатурамаляра. При цьому не раз звинува­чуючи в корупції.

Безпрецедентний випадок сколихнув місто Очаків, що на Миколаївщині. в Очаків­ській ЗОШ № 2 ім. П. П. Шмідта учителя Любов Люту звільнили за ст. 40 п. 3 КЗпП України. Головною причиною стало те, що вчи­тель із батьками 6Б класу, зробивши зразково ремонт в кабінеті, не вгодила адмі­ністрації зі строками вико­нання, кольором стін, а пропозиція про жалюзі пе­ретворилася на цілу бата­лію. І, нарешті, Любов Ана­толіївна здійснила свій най­більший «злочин» – нагада­ла одному з учнів, на про­хання батьківського коміте­ту, що його батьки не здали до цього часу гроші на ре­монт. і почалося...

Правда, непорозуміння можна було б уникнути, якби не втручання началь­ника міськво Р. Земляної, яка викладає історію в цій школі. Через особисту не­приязнь вона почала згаду­вати Любові Анатоліївні такі «злочини», про які кухарки рідко на кухні балакають.

Голова комісії, яка розгля­дала цю конфліктну ситуа­цію, заступник міського го­лови А. Берсан перевів не­порозуміння в ранг злочи­ну й запропонував розра­хувати вчителя за статтею, що і швиденько зробила директор школи О. Яровен­ко наступного дня. За наше жито та ще нас і бито.

Якби пан А. Берсан, що від­повідає в місті за освіту, на­чальник міськво Р. Земляна, виконуючи свої прямі обов’язки, організували ре­монт приміщення школи й класів, забезпечили на­вчальний заклад меблями і шторами, то Л. Люта не бі­гала б усе літо у свій кабі­нет, контролюючи ремонт і дрібні допоміжні роботи, не мозолила б очі директо­рові, не нагадувала б учням про кошти на ремонт, спо­кійно відпочила б у відпуст­ці і не мала б сьогодні го­ловного болю.

Прикро, але це не поодино­кий факт, а система. У ЗМІнаші державні мужі розпо­відають про безплатну осві­ту, тож і хай роблять її без­платною, а якщо не вміють – то хай буде вона офіційно платною, бо освіта давно вийшла за рамки безплат­ного навчання і стала годів­ницею для зловживань.

Шановний міністре освіти і науки України Дмитре Табачник!

Шановний голово Центрального комітету профспілки працівників освіти і науки Георгію Труханов!

Просимо вникнути в дану ситуацію, звільнити учите­ля від обов’язків, які не передбачені законодавством ні України, ні іншої держави!

Допоможіть Любові Лютій відновити свої професійні й людські права. Дайте правову оцінку діям директора школи О. Яровенко, начальника міськво Р. Земляної, за­ступника міського голови А. Берсана. і будьмо оцінюва­ти вчителя за результативність навчальновиховного процесу, за творчість і любов до дітей, а не затоптува­тимемо його все далі в багно! Бо принижений учитель – це сірий, хамовитий учень, це обмежене, сповнене терактами, моральним виродженням суспільство.

Г. НАЛАПКО,

13.01.2011

Коментарі

ДОДАТИ КОМЕНТАР

2000

Ваше ім'я:
Коментар:
	введіть цифри на картинці

Усі новини