« на головну 18.06.2024
Архів номерів  •  Актуальний номер » (1249)
18
Квітень
 
Інтерв’ю
 
СЕРГІЙ БИЗОВ: «МИ ПРАЦЮЄМО НАД ЗРОСТАННЯМ АВТОРИТЕТУ ПРОФСПІЛОК У СУСПІЛЬСТВІ»

СЕРГІЙ БИЗОВ: «МИ ПРАЦЮЄМО НАД ЗРОСТАННЯМ АВТОРИТЕТУ ПРОФСПІЛОК У СУСПІЛЬСТВІ»


РУБРИКИ


Передплата





Статті Культура

9 БЕРЕЗНЯ УКРАЇНА ВІДЗНАЧАЄ 210 РІЧНИЦЮ З ДНЯ НАРОДЖЕННЯ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

9 БЕРЕЗНЯ УКРАЇНА ВІДЗНАЧАЄ 210 РІЧНИЦЮ З ДНЯ НАРОДЖЕННЯ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

Хто для нас є Тарас Шевченко?

Український Поет, Ху­дожник, Прозаїк, Мисли­тель, Державотворець, Письменник, Академік, Кобзар, Пророк, Світоч, Українець, Патріот, Націо­наліст, Духовний Гетьман, Символ України, Провід­ник, Лідер Нації, Громад­ський Діяч, Національний Герой, Просвітитель, Рево­люціонер, Інтернаціона­ліст...

Усі перелічені звання, титули, слова щодо Тараса Шевченка у певний час і у різних обставинах мають своє вагоме значення та право на існування. Але його постать і поява творів для нас, українців, і не тільки для нас, стали істо­ричною, духовною, націо­нальною, пророчою знако­вою подією. Подією відро­дження України, воскресін­ня її історії.

Через друкування і по­ширення його творів зрива­ється «вето» замовчування про життя українців, а рад­ше виживання чи животін­ня в кріпацтві простого на­роду в імперській росії.

З першим виходом Шев­ченкового «Кобзаря» (1840 року), у якому опублікова­но лише 8 віршованих тво­рів (а царська цензура ви­лучила 77 рядків), однак навіть у цьому урізаному варіанті 17 разів згадується слово Україна, слова Бог, Батьківщина, Ненька, Гетьманщина, Козаччина, Січ, Воля, Доля, Дніпро, ко­заки, запорожці – символи, які асоціюються з україн­ським народом. І немає жодного слова росіянин, а понад два десятки разів згадується слово москаль, московщина і їх негативна характеристика.

Вся творчість Тараса Шевченка – це історична, гірка і болюча, войовнича і зрадницька, справедлива і відкрита правда про Украї­ну, її минуле, тогочасне і майбутнє.

Особливість характеру Шевченка і його поезії у тому, що для нього не існує табу на правду чи неправ­ду, справедливість чи під­лість, добро чи зло, автори­тети держиморд, царя-са­трапа, чи земляка-пере­вертня, раба. Автор нази­ває все своїми словами: царя – катом, що здатен бу­дувати тюрми, вести коло­ніальні війни проти сусідів називаючи це «освобождє­нієм», ліквідовувати і зни­щувати культуру і мови на­родів під гаслом «прсвєті­тєльства і цівілізації», на­саджуючи московське «православіє», одурманен­ня і закабалення під лич­ною «благодєнствія і рус­скага міра».

Добре знаючи ще з ма­лих літ Святе Письмо – Бі­блію, життя Ісуса Христа і його тернистий шлях про­голошення правди, яка за­кінчилася розп’яттям Ісуса на Хресті, Шевченко не ка­ється за свої дії, свої твори, свої погляди. Його арешто­вують за «крамольниє сті­хі» та за участь, звертаю увагу, у Слов’яно- українському товаристві, а не у Кирило-Мефодіївсько­му товаристві, саме слово «українське» не мало права на існування в російській імперії. Вирок – 10 років за­слання «под строжайшім надзором» без права писа­ти і малювати. От що зна­чить бути справді україн­цем і жити за правдою. Із 47 років життя Тараса Шев­ченка 24 – це кріпацтво, 10 – заслання і лише 13 – воля (9 до арешту і 4 після звіль­нення, під постійним на­глядом поліції).

Нелегка доля випала й на твори Кобзаря. «Сьогод­ні цензура випустила із своїх пазурів мої безталан­ні думи. Та так проклята одчистила, що я ледве впіз­нав свої діточки» – так за­значав Т. Шевченко про свої вірші, не уявляючи, що й через сто і двісті років його твори будуть «под строжайщім запретом» то російської імперії, то боль­шевицької комуни, то со­вєтщини з «українізацією», та і в часи незалежності України, коли цензорами були представники 5-ї мос­ковської колони-отрути у різних інституціях Украї­ни.

В підтвердження лиш декілька історичних фак­тів: 1847 рік – за особистим повелінням царя Миколи І міністром внутрішніх справ була видана заборо­на на продаж «Кобзаря» Та­раса Шевченка; 1860 – спо­творення цензурою «Кобза­ря», який вийшов у друкар­ні Пантелеймона Куліша.

Десятки циркулярів, по­станов, указів із забороною друкувати українською мо­вою, а все, що надруковано, у т.ч. Кобзар, намальовано, вишито, створено і нагадує українське, – забороняти, знищувати, ліквідовувати. Як зазначив у 1870 році мі­ністр освіти російської ім­перії Дмітрій Толстой: «Ко­нєчной целью образованія всєх інородцєв, что прожі­вают в імпєріі, должно бить обрусєніє».

А до творів Т.Шевченка було застосовано правило друкувати усе, крім націо­нального, що нагадує Укра­їну чи українське, і яке ви­криває московське. Тому не друкувались твори і сьо­годні ще упускаються такі, як «Великий льох», «Гого­лю», «До Основ’яненка», «За що ми любимо Богда­на?», «Заступила чорна хмара...», «Іван Підкова», «І мертвим, і живим, і нена­рожденним землякам моїм в Україні і не в Україні моє дружнєє посланіє», «Іржа­вець», «Розрита могила», «Тарасова ніч», «Чигирине, Чигирине...» та «Якби то ти, Богдане п’яний...».

Загроза імперії від тво­рів Шевченка спричинила заборону російськими уря­дами і чиновниками будь- яких заходів, святкування чи відзначення Дня його на­родження та закриття орга­нізацій і друкованих ви­дань, які стосувалися Шев­ченка, а значить України.

Існування української мови, історії, як і саме існу­вання українського наро­ду, стало більмом, кісткою в горлі людиножерської, канібалістичної росії, а за­борона і знищення усього українського – кривавою лінією тогочасної росій­ської імперської політики, згодом комуно-більшовиз­му, і вилилося у ХХІ століт­ті російською окупацією українського Криму і Дон­басу у 2014 та повномасш­табною окупаційно-теро­ристичною війною, розпо­чатою росією проти Украї­ни у 2022 році.

Сьогодні Тарас Шевчен­ко і його твори, особливо ті, що заборонялися в усі часи, є духовним дорогов­казом сучасної української нації, що зве до бою за Волю, є пекельним вогнем, який знищує московську нечисть не тільки на полі війни, але й у головах ма­лоросів і хохлів, які прозрі­вають та усвідомлюють, що вони Українці, а не «раби й підніжки, грязь мо­скви», як писав Шевченко.

Шевченко показав нам приклад, як прожити гідно своє життя, що є пріорите­ти і є вибір. І для нього ста­ли цінностями: вільна Україна, її історія й народ, а шляхами досягнення – го­лосіння правди, боротьба з деспотією, віра в Бога, пра­ця і освіта. Він залишив нам і світу скарби націо­нальної величі, нескоре­ності духу і перемоги прав­ди. Тому й увінчаний і про­славлений на усіх конти­нентах планети і на рідній, на своїй землі, (як любив говорити Кобзар), в граніті і в металі, у книгах і карти­нах, в малюнках і в різь­бленні, у гравюрі і в сер­цях.

І на оновленій землі

Врага не буде, супостата,

А буде син і буде мати,

І будуть люди на землі.

З Днем народження, до­рога українська родино: з народженям Шевченка, України і нас!

ЄВГЕН ДРАП’ЯТИЙ, ЗАСТУПНИК ГОЛОВИ ФПУ

 

ПЛАН ЗАХОДІВ З ВІДЗНАЧЕННЯ 210-РІЧЧЯ ВІД ДНЯ НАРОДЖЕННЯ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА


Кабмін затвердив план заходів з підготовки та відзначення на держав ­ному рівні 210-річчя від дня народжен­ня Т.Г. Шевченка.

Програма передбачає низку культурних, мис­тецьких та інформаційних заходів як в Україні, так і за її межами. Серед них: урочисте нагоро­дження лауреатів Національної премії України імені Тараса Шевченка, фестиваль «Мистецька академія «Шевченко – шлях до перемоги», а та­кож безліч читань, вечорів пам’яті, майстер-кла­сів, круглих столів та інших тематичних заходів.

Також запланована публікація книжкових видань: «Кобзар», «Шевченкіана Юрія Межен­ка», «Шевченківська енциклопедія: місця пе­ребування та інші топоніми».

Крім того, уряд підтримуватиме проведен­ня кінофестивалів, кінопрем’єр щодо промо­ції 210-річчя від дня народження Тараса Шев­ченка, зокрема показу фільмів «Тарас. Повер­нення» і «Кобзар. Історія однієї книги» під час всесвітнього кіномарафону « Cinemaid Ukraine Charity Film Marathon ».

 

МІНКУЛЬТ ПРОПОНУЄ ЄДИНУ АЙДЕНТИКУ

До 210-річчя від дня народження Тараса Шевченка створили нову айдентику – її розробили студентки Харківської академії дизайну і мистецтв.

«Саме зараз, під час війни за наші цінності та ідентичність, важливо належно вшанувати пам’ять про Тараса Шевченка – національного символа України. Адже саме за нашу культуру й історію, а також за вільне майбутнє так самовіддано борються всі українці. Поет завжди надихав нас на перемогу. Його слова «Борітеся – поборете» викарбувані у серці кожного патріота», – сказав т. в. о. міністра культури та інформаційної політики України Ростислав Карандєєв.

22.03.2024



ДОДАТИ КОМЕНТАР 2000
Ваше ім'я:
Коментар:
  введіть цифри на картинці
УВАГА!

З метою підвищення попиту на газету "Профспілкові вісті" редакція прийняла рішення припинити практику розміщення повного чергового номеру у pdf-форматі на власному сайті. Натомість обмежитися публікацією першої сторінки та анонсів найрезонансніших матеріалів. Пропонуємо читачам передплачувати видання. З умовами передплати можна ознайомитися у розділі ПЕРЕДПЛАТА.

НОВИНИ

08.05.2024 21:25

08.05.2024 21:01

05.04.2024 21:44

22.03.2024 19:35

15.03.2024 18:49

15.03.2024 18:46

10.02.2024 18:02

10.02.2024 18:01

10.02.2024 17:58

10.02.2024 17:48

Усі новини


Опитування

Якою б Ви хотіли бачити улюблену газету "Профспілкові вісті" надалі?

Традиційною паперовою, друкованою
- 0 %
Новітньою електронною (виключно в інтернеті за передплатою)
- 0 %
Змішаною (відкриття передплати на електронну версію при збереженні паперово-друкованого формату)
- 0 %
Усього: голосів






 

Профспілкові ВІСТІ, 1990-2023©

01042, Украіна, м. Київ
Майдан Незалежності, 2
Тел/факс: 528-70-49
Використання матеріалів сайту дозволяється за умови посилання