УКРАЇНСЬКА ЗЕМЛЯ: СИНЕРГІЯ ЗНАКІВ, ВІРУВАНЬ, ЕНЕРГІЙ ТА МАТЕРІАЛІВ
PinchukArtCentre представляє першу
в Східній Європі персональну виставку Дінео Сеше Бопапе (ПАР), володарки головної
премії 4-го міжнародного конкурсу Future Generation Art Prize. На виставці представлено
масштабну інсталяцію із землі, спеціально створену для PinchukArtCentre.
Н
овий монументальний твір, зроблений з української
землі, в певному сенсі нагадує стародавні духовні місця, а також проводить паралелі
з традиційною іконографією плодовитості. В роботі земля перебуває у стані
постійної трансформації. Людина впроваджує архітектурні об’єкти в природний топографічний
ландшафт, спричиняючи втрату водних ресурсів і, зрештою, перетворюючи землю на
неродюче полотно. Доповнити цю ідею Бопапе допомагає гра з травами, кристалами,
глиною, золотою фольгою та спеціально зібраними зразками землі, що походять з
дюжини духовних місць в усьому світі. Українська земля приймає в себе
синергію знаків, вірувань, енергій та матеріалів, для яких у нашій мові
бракує слів.
Земля тверда. Вона створює фундамент і відчуття
приналежності. Вона є дуже політичною темою. Вона визначає сенс державності
та ідентичності. Водночас вона зберігає зовнішній спокій та нейтралітет. У
роботі ж Бопапе земля перетворюється на ріку. Вона простягається від політики
до духовної сфери (чи від духовності до політики), повертаючись і заново
відкриваючи втрачені традиції та глобальні маргіналізовані системи вірувань.
Дінео Сеше
Бопапе була нагороджена Головною премією 4-го конкурсу Future Generation Art
Prize за її скульптуру, створену з багатого українського чорнозему, на якому були
розташовані об’єкти, органічні форми та геологічні фрагменти, що виступали уособленням
дій та символів. Її твори було представлено в рамках виставки The Future
Generation Art Prize @ Venice 2017, яка увійшла до офіційної паралельної програми
57-ї Міжнародної виставки мистецтв – la Biennale di Venezia.
Ірина
СИДОРЯК,
заступник
керівника департаменту правового захисту – заступник головного правового інспектора
праці ФПУ
ПЕРЕДЧУТТЯ ЛЮБОВІ
Затамувавши всі свої тривоги,
Як згасне в небі золота зоря,
В передчутті незнаної дороги
Вона чекає на поводиря…
Візьми її за руку обережно,
Поглянь у очі, смуток забери,
Її довірливість тобі така
безмежна!
Вона сама прийде вечірньої
пори.
Прийде пелюстками каштанового
цвіту.
На плечі ніжно руки покладе.
У вікна увірветься довгождане
літо,
Коли вона прийде.
А НА ДВОРІ ВЕСНА…
А на дворі весна…
Чуєш? Пташка співа!
Так було. І так є. І так
буде.
Про кохання хвилюючі кров
слова
З вуст твоїх вона не забуде!
Як би їй зрозуміти – що в
тебе в душі?
Що в очах твоїх?
Зачарованість?
Ти присвячуєш їй вірші.
Чи кохаєш? Чи біль вгамовуєш?
Не стели їй троянди п’янкі до
ніг.
Цвіт троянди її не розбудить!
А на дворі весна….
Чуєш? Пташка співа…
Так було. І так є. І так
буде.
ЦЕ ВСЕ СОН
Це все сон. Це тільки сон. Нічна мара…
Про кохання знов історія стара.
Заблукали дві самотності у сні…
Так буває. Особливо навесні!
ПРО РЕВНІСТЬ
Кохання – квітка ніжна.
А ревність – гострий ніж.
Не поспішай, не ріж –
Зима настане сніжна!
Все замете, завіє,
Застудить душу вкрай…
Тож прошу, почекай!
Хай квітка рожевіє!
ЯК РОЗЛУЧАЛИСЯ З ТОБОЮ
Як розлучалися з тобою,
Зоря вечірня зайнялась…
Запам’ятай мене такою,
Якою я тоді була.
Дні пронесуться на вітрилах,
На хвилях ночі пропливуть.
Як ніжно я тебе любила
Ніколи, прошу, не забудь!
Все відійде. Як дим розтане.
А пам’ять житиме в тобі.
Моїми ніжними вустами
Промовить в горі і журбі.
КІНЕЦЬ ЗИМІ
Туман з’їдає сніжні кучугури,
В льодовій каші тоне черевик…
Втрачаючи щодня свою фігуру,
Як від кохання тане сніговик.
Від холоду оговтались птахи…
Кінець зимі.
Весна прийшла у місто.
Розвішала бурулькові намиста
На всі дроти, паркани і дахи.
У сквері під деревами – моква,
Озера з льоду, бруду і води.
Чиїсь в снігу притоплені сліди…
Додому стежку
марно хтось шукав…
|
