МУЗЕЙ НОВИН
У Києві відкрився масштабний культурно-освітній
проект «Музей новин», приурочений до 20-річчя програми ТСН. Експозиція музею, представлена
в головному виставковому просторі столиці – Мистецькому Арсеналі, розповідає про
те, як створюються новини, як вони змінюють життя своїх героїв, розкриває таємниці
рейтингів та внутрішню кухню виробництва новин, презентує унікальні експонати часів
здобуття незалежності, а також представляє 100 головних новин України.
Е
кспозиція музею налічує 10 залів з інтерактивними
зонами, кожна з яких присвячена окремій темі. Так, в одному із залів відвідувачі
можуть побачити, як створюються новини, яким чином люди стають героями новин і
як змінюється їхнє життя після виходу матеріалу в ефір, дізнатися про роль ведучих
і журналістів у цьому процесі. У музеї також передбачена інтерактивна зона –
телестудія, де кожен може спробувати себе в ролі ведучого чи репортера,
створити власну телевізійну новину: від запису стендапу до фінального монтажу.
Окрім цього, тут проводяться голосування та тести, під час яких глядачам
пропонують відповісти на запитання з журналістської етики: вирішити, як має
діяти журналіст у тій чи іншій ситуації, яка новина достовірна, а яка – ні.
Окрема частина експозиції зосереджена навколо 100
головних новин незалежної України. Над цим рейтингом працювало журі з понад 30
експертів: істориків, політологів, соціологів, журналістів, громадських діячів
і лідерів думок. Кожен охочий може віддати свій голос за 10 найважливіших
новин в історії незалежної України.
Фото з
Facebook-сторінки Музею новин
ТВОРЧІСТЬ НАШИХ
ДОПИСУВАЧІВ
ОЛЕКСІЙ ПЕТРУНЯ
УКРАЇНА
Красива ти, земля Тарасова.
І Україна вся моя.
Земля Старицького, Некрасова,
Довженка, Бикова земля.
Кличуть Карпати полониною
Серед річок, серед долин
Лунає пісня понад нивою,
Пливе, як хмара, із вершин.
Хрещатик піниться каштанами,
Бульвар Французький тішить слух.
А по Сумській гуляють парами.
Кав’ярень львівських чути дух.
А скільки ж болю твого було!
І в землю скільки полягли?
Ти пам’ятаєш, не забула
Тих світових пожеж вогні.
Квітучий сад горів під вітром.
А навесні знов розквітав.
В кінці тунелю було світло,
Коли народ все поновляв.
Якщо нам знов випробування,
Ми подолаємо його.
Але країну на заклання
Не віддамо, не зрадимо.
ХАЙ КАЖУТЬ: ВСТИГЛИ ВОНИ МАЛО…
Хай кажуть: встигли вони мало.
Пішли на фронт за батьком син.
Так рано їх в житті не стало.
Не буде їх вистав, картин.
Напишуть не вони їх книги.
Заб’ють голи на світових полях
І, дочекавшись все ж відлиги,
Відправляться у довгий шлях.
Вони залишилися молодими.
Посивіти війна їм не дала.
Пройшов їх іспит у вогні і димі.
Росте із них смарагдова трава.
Але мені сьогодні ясно стало,
І це тепер я буду всім казати:
Неправда, що вони так встигли мало.
Вдалося ж Батьківщину врятувати.
ОРХІДЕЯ ВІДЧУЛА ВЕСНУ
Орхідея відчула весну.
Як кохання, як запах троянди
Відчуваємо ми. Ніби мандри
Кличуть нас. З ними я не засну.
Буде все у тебе як в митця,
Хай здійсниться і дія, і думка,
Час весною – це зовсім не гумка,
Щоб жувати його без кінця.
І життя переконує нас:
Восени будуть добрими сходи
Із того, що заклали в городі
Навесні. Живемо тільки раз…
Не хиліть ви, сутінки, до сну.
Головне я для себе відзначив.
І я раптом сьогодні побачив:
Орхідея
відчула весну.
25.03.2017
|
