ВІКТОРІЯ СІРЕНКО: «КОЖЕН З НАС, ЯК МОЖЕ, ВНОСИТЬ СВІЙ ВНЕСОК, НАБЛИЖАЮЧИ ПЕРЕМОГУ»

Ой на Івана, ой на Купала!

Свято Івана Купала прийшло до нас із глибини віків. Та воно й досі хвилює нас своєю загадковістю, магією та чарівливістю. Святкували його наші пращури-язичники, вшановуючи Дажбога – бога Сонця.

У давнину вірили, що саме купальської ночі цвіте папороть. Її квітка палає, наче вогонь. А кому по­щастить дістати ту диво-квітку, для того не буде нічого неможливого: він знатиме, де зберіга­ються всі скарби, розумітиме мову тварин і рослин, зможе лікувати хвороби та закохати в себе будь-яку дівчину. До речі, за повір’ями, трави, зібрані цієї ночі, цілющі. А щоб не хворіти, слід походити босоніж по вранішній росі.

6 липня в селищі Гребінки, що у Васильківському районі, святкува­ли Івана Купала. На берег озера Грюквіль, де відбувалося дійство, місцеві жителі прийшли, щоб відпочити та згадати традиції ще язичницьких часів. Гуляння супрово­джувались піснями, тан­цями, а всіх присутніх організатори свята приго­щали смачними пловом і юшкою з риби.

Захід відкрили дитя­чий хоровод, спортивні змагання, плетення ку­пальських вінків. Ведуча вечора всіляко підбадьо­рювала публіку, заклика­ючи до участі в конкурсно-розважальній програмі з призами та подарунками, що принесла багато ра­дощів дітлахам та їхнім батькам. Тут були й ді­вчата у віночках, і хлопці, і малеча у вишиванках. І люди старшого віку не відставали від молоді, залюбки беручи участь у старовинних іграх.

Прикрасив свято кон­церт місцевого фольклор­ного колективу «Діброва», учасниці якого виконали обрядові й українські на­родні пісні.

Під час святкування глядачі зустрілися з мі­фічними персонажами – водяником і русалками, які окропили всіх присут­ніх живлющою водою і за­прошували зламати Купа­ло – прикрашене квітами і вінками ритуальне дере­во. Бо саме ці чудодійні гілочки дарують людям щастя та здоров’я, а мо­лоді – можливість побра­тися зі своїми коханими. Поряд встановили ляль­ку з соломи – Марену, яка уособлювала злі сили.

Після заходу сонця чо­ловіки запалили купаль­ське вогнище, яке, до речі, мало заввишки понад 3 метри та горіло цілу ніч.

СУДЖЕНИЙ МІЙ, РЯДЖЕНИЙ…

Увечері всіх присутніх зачарував старовинний купальський обряд. Мо­лоді дівчата ворожили на судженого – пускали во­дою купальські вінки із запаленими свічками, а хлопці намагалися їх діс­тати. За традицією, якщо вінок пливе рівно і свіч­ка не гасне, то на дівчи­ну чекає весілля, якщо ж крутиться на місці – вона ще дівуватиме. Коли ві­нок запливає далеко і там пристає до берега, у той бік дівці й заміж іти. За­питавши в однієї з присут­ніх, Оленки, що вона далі робитиме, почула у відпо­відь: «Подивлюся, до яко­го берега вінок пристане, і хто з хлопців його дістане, за того й заміж піду».

Тож пливли віночки за водою, а дівчата ви­дивлялися, чи не потонув бува якийсь, чи свічка не згасла? Але всі свічечки палали, обіцяючи багату на весілля осінь.

НІЧ БЕЗ СНУ…

За повір’ями, в купаль­ську ніч, яка є найкорот­шою, не можна спати, оскільки в цей час оживає не лише природа. Особли­во активною стає всіляка нечиста сила – відьми, пе­ревертні, русалки, чаклу­ни, домовики, водяники, лісовики. Проте скупати­ся у відкритій воді потріб­но обов’язково: цієї ночі різна нечисть виходить з річок і морів, тому лю­дині нічого не загрожує. Натомість вода набуває цілющих властивостей, допомагає очистити тіло і душу від поганих думок і зла. Існує легенда, що в день на Івана Купала можна зцілитися росою, для чого треба встати як­найраніше і пройтися бо­соніж по траві.

ПРОДОВЖУЮЧИ ТРАДИЦІЇ НАРОДУ…

Героям і організаторам дійства вдалося створи­ти справжній святковий, піднесений настрій гре­бінківцям та гостям. При­сутня на заході голова селищної ради Наталія Збаражченко висловила щиру вдячність організа­тору свята Ользі Грюкано­вій, якій не байдужа доля сучасної молоді і яка сво­їм прикладом надихає ін­ших на добрі справи в ім’я нашої Батьківщини.

До самого ранку три­вали масові гуляння, мо­лодіжні ігри, співанки, відтворюючи всю таємни­чість свята Івана Купала. Сьогодні, продовжуючи давні традиції нашого на­роду, саме так відбуваєть­ся зв’язок поколінь, пере­дається жива, незгасима мудрість віків…

До якого берега припливе вінок – звідти наречений буде!

Гойдалка є невід'ємним атрибутом свята, на втіху дітям і дорослим

Купальське вогнище має велику магічну силу

Усі новини