ВІКТОРІЯ СІРЕНКО: «КОЖЕН З НАС, ЯК МОЖЕ, ВНОСИТЬ СВІЙ ВНЕСОК, НАБЛИЖАЮЧИ ПЕРЕМОГУ»

Непомітна фортеця

 Не кожен киянин знає, що в центрі Києва є справжня фортеця. Що вже казати про гостей міста, адже Ко­сий капонір не належить до попу­лярних місць, які відвідують турис­ти. А даремно, бо ж він заслуговує на це.

Косий капонір – фортифікаційна споруда, по­будована 1844 року. Входила до складу Нової Печерської фортеці і була оборонною спорудою Госпітального укріплення. Назва «Косий» вини­кла тому, що стіни фортеці побудовані під ку­том до земляного валу. Розташоване укріплен­ня на вулиці Госпітальній, 24-а. Назва вулиці походить від військового госпіталю неподалік фортеці, який функціонує й донині, а з висоти земляних валів відкривається мальовнича па­норама на центральну частину міста і НСК «Олімпійський».

До комплексу Печерської фортеці входять Лисогірський форт, Києво-Печерська Лавра, за­вод «Арсенал» і кілька інших будівель, що нині використовуються, як складські приміщення. У 1860-х роках Косий капонір був тюрмою суворо­го режиму для утримання політичних в’язнів, або, як кажуть у народі, революціонерів. Найві­домішим в’язнем Київської фортеці можна вва­жати Дмитра Багрова – вбивцю Петра Столипі­на. 1 вересня 1911 року він здійснив свій замах, а вже 12 вересня його було страчено в Лисогір­ському форті.

За радянських часів на території фортеці об­лаштували гарнізонну гауптвахту. Умови тут були дуже жорсткими: в камеру до затриманих вливали хлорку, взимку вимикали опалення, а в туалет пускали за розкладом.

Сьогодні на території фортеці збереглися справжні рови і земляні насипи – дерев’яні парка­ни з кілків, оборонні вали, гармати, містки й арки, товсті цегляні стіни, бійниці, входи до підземних галерей. Територія відкрита для відвідувань, про­гулянок і посиденьок із друзями чи дітьми. У під­земних залах функціонують музеї, де можна по­бачити камери, в яких жили засуджені на смерть, карету смертників, дані про злочинців тощо.

Усі новини