ВІКТОРІЯ СІРЕНКО: «КОЖЕН З НАС, ЯК МОЖЕ, ВНОСИТЬ СВІЙ ВНЕСОК, НАБЛИЖАЮЧИ ПЕРЕМОГУ»

Масляна в Пирогово

Завершився Масляний тиждень, або так звана широка Масляна (Колодій). Це свято проводів зими та зустрічі весни – одне з найулюбленіших у слов’янській культурі, відзначають його упродовж тижня перед Великим постом.

В останній день Масляної – Прощену неділю, 6 березня, в етнічному куточ­ку передмістя Києва Музеї національної архітектури й побуту в Пирого­во було максимально відтворено давній обряд Колодія. Святкування відбу­валося за давніми дідівськими звичаями, весело, з народними гуляннями і обов’язковим атрибутом свята – смачними млинцями.

Дійство розпоча­лося з експозиції «Слобожанщи­на» та продовжу­валося на цен­тральному співочому полі музею. Звучала пісня «Мас­ляна, оце я йду!». На санях привезли зробленого із со­ломи Кострубатого діда, якого встановили непода­лік від сцени.

Відвідувачі весело про­водили час, розважалися, брали участь у різноманіт­них забавах: перетягували колоду, билися мішками з сіном, вилазили на стовп за подарунками, їздили на конях, каталися на санча­тах тощо. Можна було по­слухати милозвучні укра­їнські народні пісні, обря­ди у виконанні фольклор­них колективів із різних регіонів України. Для гос­тей проводилися цікаві конкурси.

Основною стравою Мас­ляної є млинці, які випіка­ють щодня, з понеділка до неділі. У давнину наші предки пекли круглі кор­жі, які символізували Сон­це, що дає життя і силу всьому живому. Наші пра­щури вірили, що разом із млинцем вони з’їдають часточку сонячного тепла і стають сильнішими.

На всій території музею просто неба можна було по­ласувати млинцями із на­чинкою на будь-який смак, шашликами, печеною кар­топлею з часником, смаже­ною ковбасою, покуштува­ти смачну випічку, зігріти­ся цілющими напоями чи випити запашний узвар. Жіночки, жартуючи, за­кликали гостей скуштува­ти святкові страви.

Проте рекорд побили га­рячий глінтвейн із лимоном і козацький куліш, який ва­рили у казанах над жеврію­чими дровами та аромат якого поширювався на всій території експозиції.

У неділю, в останній день Масляної (це останній тиждень, коли можна справляти весілля), молодь «волочить» колодку. Цього дня неодруженим дівчатам та хлопцям жінки прив’язують до лівої руки колод­ку, прикрашену різноко­льоровими стрічками, не дозволяючи її знімати, доки не відкупляться, тоб­то не поставлять у шинку могорич. У давнину так «карали» й дорослих чоло­віків і жінок за те, що не одружили протягом року своїх дітей. Гуляння продо­вжувалося у шинку, де «ко­лодка» мусила викупитись, загодити і шинкаря, і музик.

Милували око мисте­цтвом виконання численна кількість сувенірів, руш­ників, плетені вироби, до­машня утвар і дитячі іграшки, які представляли відвідувачам музею їхні автори – майстри декоративно-ужиткового мисте­цтва та народних промис­лів. Охочі мали змогу при­дбати подарунки до жіно­чого свята, на втіху малечі – ляльки-мотанки, коників, а також полив’яний посуд, вишукані вишиванки.

Вінцем свята стало тра­диційне для українців спа­лення солом’яного дідуха – опудала зими. За давніми повір’ями, колоски, з яких зроблено опудало, згоряю­чи і перетворюючись на по­піл, дають життя майбут­ньому врожаю. Навколо вогнища відбулося дійство з танцями та співами.

Усі новини