|
Нещодавно в київському
Театрі на Подолі відбулася прем’єра вистави «Минулого літа в Чулимську» за однойменною
п’єсою Олександра Вампілова, що стала новою класикою російської драматургії. Робота
режисера Віталія Малахова – одна з найцікавіших столичних прем’єр нинішнього театрального
сезону. П’єса вражає глибокою життєвою достовірністю, моральним максималізмом,
безкомпромісністю почуттів, воістину чеховською вимогливістю до людини...
Дія вистави розгортається
в чайній невеличкого селища, що загубилося в глибині тайги. За одну насичену
подіями добу в житті кожного героя п’єси відбуваються безповоротні зміни.
У результаті розслідування автомобільної аварії, винуватцем
якої виявився син великого чиновника, слідчий Шаманов, роль якого виконує Ігор
Волков, опиняється в провінційному «засланні», де розчарований у житті в самому
розквіті сил «ховає себе заживо». Безграмотний евенк Єремеєв (Олександр Данильченко)
намагається отримати заслужену пенсію, але не може зібрати всіх необхідних документів.
Буфетниця Хороших (Алла Сергійко) «розривається» між чоловіком-алкоголіком Дергачовим
(Сергій Сипливий) та сином від іншого – Пашкою (Сергій Гринін). Бухгалтер Мечоткін
(Мирослав Павличенко), якого в селищі зневажливо називають «сьомим секретарем»,
усюди вставляє свої «5 копійок» і намагається знайти собі хоч якусь дружину, поки
немолода аптекарка Кашкіна (Марія Рудковська) живе з Шамановим. Удівець Помігалов
(Володимир Кузнецов) живе за домостроєм разом із донькою Валентиною, яку тримає
в залізних руках.
На початку вистави всі дійові особи зайняті повсякденними справами:
йдуть на роботу, прибирають, роблять ремонт, водночас балакають, лаються і навіть
б’ються. Потім, в одну мить режисер затягує дію в міцний вузол, і кожен стає на
своє місце.
Центром провінційних пристрастей стає «сіра мишка» – тендітна
дівчина Валентина, блискуче втілена Вікторією Булітко, прихильності якої домагається
ледь не все чоловіче населення Чулимська. Вона ж тим часом мріє про Шаманова,
і, звичайно, про це знають усі, крім нього самого. Зустріч із нею, її любов та
чистота повертають йому віру в добро, красу та розумну впорядкованість світу.
Закінчивши школу, всі однолітки Валентини подалися до міста,
де більше можливостей, у пошуках кращого життя. Тільки вона чомусь не прагне вирватись
із цієї глухомані...
Мрії, переживання, почуття Валентини глядачу відкривають пісні
Вікторії Булітко в авторському виконанні й аранжуванні Івана Небесного, що лунають
у виставі. Сповнені душевного болю та надії, вони нікого не залишають байдужим
до долі героїні.
Наче в грецькій трагедії, всі від початку приречені, але продовжують
боротися за своє щастя, самі з собою, з обставинами та один з одним.
Фото автора |
