ВІКТОРІЯ СІРЕНКО: «КОЖЕН З НАС, ЯК МОЖЕ, ВНОСИТЬ СВІЙ ВНЕСОК, НАБЛИЖАЮЧИ ПЕРЕМОГУ»

Споруди у центрі Києва

Гості столиці та й просто пересічні ки­яни люблять поблукати центральни­ми вуличками столиці. Тут і Маріїн­ський парк із надзвичайної краси па­лацом, і вулиця Хрещатик з усім відо­мим Майданом Незалежності, й Андріївський узвіз із виставкою картин і численними сувені­рами… Та я хочу розповісти про будівлі, які точ­но зацікавлять прихильників нових вражень.

Розпочав я свій маршрут з вулиці Інститут­ської з будівлі Національного банку. Його фаса­ди прикрашають мармурові колони, витончені орнаменти та емблеми ремесел, на вежах си­дять грифони, в античній міфології – охоронці золотих скарбів. До речі, під час зведення спо­руди було застосовано нову на той час техноло­гію – так звану набивку з цементу. Будівлю Нац­банку вважають однією з кращих споруд Києва XX століття. Неподалік, на вулиці Банковій, 2, розташований Будинок Спілки письменників України, зведений у 1879 році.

Будівля на Лютеранській, 23, так званий «бу­динок вдови, що плаче» – одна з найкращих при­ватних садиб у Києві початку XX століття. Таку назву вона дістала через те, що фасад будинку прикрашає голова жінки. І сумне жіноче облич­чя з каштановим листям на чолі, здається, пла­че, коли йде дощ і вода стікає по її кам’яних що­ках. Із 1994 року і понині особняк є офіційною резиденцією президента України. Подейкують, що тут любив грати в більярд Леонід Кучма.

Декілька цікавих будівель можна побачити на перетині вулиць Шовковичної і Пилипа Орлика.

Один із таких будинків створений архітекто­ром Павлом Альошиним у 1911–1913 роках для Миколи Ковалевського. Будівлю звели в незруч­ному для забудови місці, два вуличних фасади особняка виходили на вулиці Шовковичну та Орлика, які прилягали одна до одної під кутом 80 градусів. Архітектору вдалося знайти оригі­нальне рішення, спроектувавши грановану спо­руду, увінчану вежею зі шлемовидним купо­лом. Завдяки цьому вдалося приховати гострий кут та об’єднати обидва фасади будівлі. Окра­сою фасаду під куполом є балкон на другому по­версі, де розташовувалася репетиційна для ор­кестру. Крім того, у цій триповерховій будівлі на той час діяли водяне опалення та ліфт! А ще була облаштована невеличка кімната, інтер’єр якої нагадував купе вагона (адже зі своєю дру­жиною Ковалевський познайомився в потязі).

На моєму шляху трапився будинок № 17, що по вул. Шовковичній, який було зведено 1901 року архітектором Володимиром Николаєвим. Кияни називають його Шоколадним будиноч­ком за характерний колір і чудовий декор фаса­дів. Зовнішній вигляд будівлі зберігся донині майже у своєму первинному вигляді. У 1960–1980 роках у цьому приміщенні розташовувався Центральний палац одружень. Нині тут діє Ди­тяча картинна галерея.

Взагалі у цій місцині чимало цікавих старих будівель з надзвичайною історією, тож завітай­те сюди, аби на якийсь час  початку XX століття.

Усі новини