ВІКТОРІЯ СІРЕНКО: «КОЖЕН З НАС, ЯК МОЖЕ, ВНОСИТЬ СВІЙ ВНЕСОК, НАБЛИЖАЮЧИ ПЕРЕМОГУ»

ЖИТТЯ, ПРИСВЯЧЕНЕ МИСТЕЦТВУ

Н а міському огляді- конкурсі творчих аматорських ко­лективів Києва, що відбувся на­прикінці осені, гран-прі отримав Народний ан­самбль народного танцю «Горлиця» Міжнародного центру культури і мистецтв профспілок України «Жовтневий палац».

Два перших місця також дісталися колективам Жовтневого – Народному оркестру народних інструментів ім. Вікторії Васильєвої і На­родному джазовому оркестру «Музична лабораторія». У цьо­му є визнання багаторічної ді­яльності МЦКМ з розвитку на­родної творчості, педагогів і їх надзвичайно талановитих вихованців: танцюристів, спі­ваків та музикантів.

«Усі наші колективи мають почесне звання народних ама­торських, – розповідає завіду­вач відділу народної творчос­ті та культурно-мистецьких зв’язків МЦКМ Оксана Кузнє­цова. – Наприклад, «Горлиця» – майже ровесник Жовтневого палацу, ансамбль існує не одне десятиліття і добре відо­мий як в Україні, так і за її межами. Ще одна наша перли­на – Народний фольклорний ансамбль «Співаночка», а та­кож інші колективи. Ми дуже пишаємось, що дітки і мо­лодь, які приходять до нас за­йматись, у буквальному сенсі зростають на сцені, навчають­ся любити мистецтво, і багато хто з них дорослими пов’язують своє життя з твор­чими професіями. Скільки на­ших випускників танцюють та співають у найкращих про­фесіональних колективах України! У Національному академічному ансамблі тан­цю ім. П. Вірського, Націо­нальному академічному укра­їнському народному хорі ім. Г. Верьовки, Українському фольклорно-етнографічному ансамблі «Калина». У нас дуже гарні викладачі, тому й рівень навчання високий».

Жовтневий палац від само­го початку своєї діяльності, а це понад 60 років, був не лише найбільшою у столиці кон­цертною сценою, адже один з основних напрямів його діяль­ності – розвиток народної творчості. Цей осередок куль­тури завжди вважався етало­ном виховання і навчання ді­тей та молоді. Займатися в творчих колективах палацу було дуже почесно. Ось і Окса­на Кузнєцова ще за студент­ських років уперше потрапи­ла сюди як учасниця худож­ньої самодіяльності. Тоді її за­просили до «Горлиці», де вона займалася народними танця­ми. Після закінчення Київ­ського державного інституту культури не вагалася: юна ви­пускниця факультету кон­цертної режисури прийшла на роботу в МЦКМ і ось уже 36 ро­ків у її трудовій книжці так і не з’явилось іншого запису про працевлаштування. Окса­на Валентинівна працювала в різних відділах, тривалий час її обирали головою первинної профспілкової організації МЦКМ, а згодом довірили стратегічний напрям діяль­ності – роботу з колективами народної творчості, чим вона опікується протягом 20 остан­ніх років. «Наше життя – це постійні концерти, виступи як на нашій основній сцені у Жовтневому, так і на багатьох інших концертних майданчи­ках, – розповідає вона. – З га­строльними поїздками ми об’їздили всю Україну, не раз бували й за кордоном. Висту­пи наших колективів завжди дуже добре сприймаються в інших країнах, і ми також неодмінно отримуємо на зару­біжних фестивалях перші міс­ця, гран-прі та нагороди. Ко­лективи Жовтневого викону­ють велику шефську роботу, часто дають благодійні кон­церти, зокрема для наших вій­ськових. Багато років триває наша співпраця та спільні ви­ступи з колективами Цен­трального дому офіцерів Збройних Сил України. Артис­ти завжди відгукуються на пропозиції взяти участь в уро­чистих церемоніях або куль­турно-мистецьких заходах».

Звісно, таке ставлення до своєї роботи можливе лише тоді, коли людина щиро лю­бить те, чим вона займається, адже це потребує душевної не­байдужості, а інколи навіть самопожертви. Проте, по- іншому, мабуть, неможливо, якщо присвятив себе мисте­цтву. Тут вже на півсили, або на пів серця не проживеш: люди відчують фальш, і все видасться марним.

За словами Оксани Кузнє­цової, яка народилась 24 груд­ня, напередодні різдвяних і новорічних свят, вона і цього року відзначатиме свій юві­лейний день народження у Жовтневому, серед колег і найкращих друзів, яких зу­стріла тут, адже це і є її життя. В іменинниці багато планів, жаданих мрій, але вона пере­конана, що незважаючи на ка­таклізми, які наразі ми пере­живаємо в нашій країні, мис­тецтво здатне змінити світ. Тому культура – той рятівник, який сьогодні якнайбільш по­трібен кожному.

ОЛЕКСІЙ КОРЕЦЬКИЙ

ДУАЛЬНА ОСВІТА: З ЧОГО ПОЧАТИ?

У той час, коли світ шукає нові підходи до освітнього процесу, профспілкові акти­вісти не лишаються осторонь та вивча­ють досвід зарубіжних країн, а також пропонують свої форми взаємодії студентів, викладачів, профспілок та роботодавців.

Зокрема, такий творчий пошук було втіле­но в створення посібника «Дуальна освіта: з чого почати?». Вихід видання став можливий за сприяння Бюро МОП з питань діяльності трудящих.

Як зазначила автор посібника, провідний експерт департаменту з питань економічного розвитку та ціноутворення апарату ФПУ Анна Пугачова, під час роботи було проведено опи­тування серед студентів, і найважливіше пи­тання молодого спеціаліста звучало досить не­очікувано: «Студентів цікавила насамперед не охорона праці і навіть не оплата, а те, чи буде він в подальшому працевлаштований на під­приємстві, де проходить практику, якщо робо­тодавець буде ним задоволений».

Питання доречне, але як його вирішити на практиці? Адже нині держава не гарантує пер­шого робочого місця навіть випускнику з чер­воним дипломом. «Ми вважаємо, що студент має право укладати угоду, де будуть задекла­ровані його права, – зазначила автор посібни­ка. – В угоді має бути передбачено оплату робо­ти студента, хто буде його наставником і на якій основі. У форматі дуальної освіти студент повинен бути штатним працівником, а не хлопчиком «принеси-подай». А містком між усіма стейкхолдерами має стати профспілка».

У матеріалах посібника враховано зарубіж­ний досвід, зокрема Німеччини, як країни, що започаткувала цей освітній напрям, викладено етапи нормативно-правового регулювання ста­новлення дуальної освіти в Україні та роль профспілкових організацій у сприянні якомога швидшому її впровадженню. Окрім цього, на­дано рекомендації вишам, які хочуть запрова­дити цей напрям, зокрема пояснюється, з чого почати та як врегулювати це питання законо­давчо, а також рекомендації до колдоговорів.

Презентований посібник порушує цілу низку болючих для нашої освіти питань, зо­крема ключову для держави: як припинити міграцію української молоді за кордон, адже справжні фахівці мають працювати в тій краї­ні, яка їх навчала.

МАРИНА ВАРИЧ

24.12.2021

ДОДАТИ КОМЕНТАР

2000

Ваше ім'я:
Коментар:
	введіть цифри на картинці

Усі новини