« на головну 13.12.2019
Архів номерів  •  Актуальний номер » (1030)
21
Листопад
 
Інтерв’ю
 
Шість переваг платіжної картки «Профспілковий квиток»

Шість переваг платіжної картки «Профспілковий квиток»


РУБРИКИ


Передплата





Статті Профпанорама

Світлої пам’яті Віри Іванівни Сиволоб

Світлої пам’яті Віри Іванівни Сиволоб

Дивні властивості люд­ської пам’яті. Здебіль­шого пригадуєш або щось приємне і цікаве, або те, що вразило: по­дії чи людей, зустрів­шись з якими в житті чи по роботі, отримуєш не­забутнє враження. Саме такою людиною була Віра Іванівна Сиволоб.

Е нергійна і завжди принципова секретар Укрпрофради. Вона обіймала цю – одну з найвищих профспілко­вих посад – протягом 16 років по­спіль. Отже, була по-справжньому віддана профспілкам, вірила в бла­городну справу боротьби за соціаль­ну справедливість.

Цими днями виповнюється 40 днів відтоді, як завершився життє­вий шлях Віри Іванівни Сиволоб. У ньому закарбувалося багато віх сто­річчя, що минуло. Адже Віра Іванів­на прожила тривале, насичене поді­ями життя, плідне на здобутки та сповнене добрими справами.

Змолоду ця невисока на зріст, струнка й тендітна жіночка була наділена просто унікальними риса­ми характеру. З одного боку, рішу­чість у вчинках та наполегливість у досягненні мети, а з іншого – лю­дяність і здатність співчувати, а ще нездоланне бажання допомогти тим, хто цього потребує.

В усі часи такі якості цінилися особливо. Тому Віра Іванівна в дале­кому 1942 році, ще 18-річною дівчи­ною стала комсомольським органі­затором на будівництві залізниці, а згодом у школі робітничої молоді. У тому ж буремному році втратила батька, який загинув на фронті, за­хищаючи мир та краще майбутнє для своєї родини і Вітчизни.

Тоді Віра, як старша сестра, дала собі обітницю: ніколи не поли­шати маму. А також взяла на себе турботу про своїх молодших брати­ка і сестричку. Свого слова вона до­тримала. До кінця свого життя мама Віри Іванівни прожила разом з нею, тому родинні цінності для Віри Іванівни Сиволоб завжди були на першому місці.

Свідчення цьому – чудова роди­на, яку вона цінувала понад усе. Це і рідний чоловік, Володимир Ілліч, з яким познайомились ще за часів студентства, коли разом навчалися у Новосибірському інституті інже­нерів-залізничників, а відразу після закінчення вишу одружились і про­жили разом без малого пів сторіччя. Мали двох синів Юрія та Андрія, які надалі стали докторами наук.

І все це відбувалось буквально у вирі незчисленних життєвих подій. А ще – нескінченної роботи. Завжди напруженої, відповідальної і пере­важно на керівних посадах.

Із 40-х років минулого сторіччя Віра Іванівна в трудовому строю: спочатку працювала інженером за­лізничного транспорту на Донеч­чині, згодом у партійних органах мм. Харцизьк, Красний Лиман. І скрізь від неї вимагались твер­дість та рішучість, наполегливість у прийнятті рішень.

І у неї виходило!

Як керівник Віра Іванівна за­вжди діяла енергійно, як кажуть, «з вогником». Будь-яка аудиторія під­давалася впливу її інтелігентності, ерудованості й потужній позитив­ній енергетиці. Вона вміла повести за собою колег, підняти людей на загальну справу. Рішення знаходи­ла швидко, але діяла завжди проду­мано і доцільно, а також неодмінно задля поліпшення життя і умов праці, заради захисту прав трудів­ників.

З 1969 року Віра Іванівна Сиво­лоб працює на посаді секретаря Української республіканської ради професійних спілок. Тоді в структу­рі Укрпрофради заступників Голо­ви не було, лише секретарі. Віра Іва­нівна була єдиною жінкою серед се­кретарів. Вона опікувалась органі­заційними питаннями і мала серед своїх колег такий авторитет, що її вважали першим помічником і фак­тично «правою рукою» тодішнього керівника українських профспілок Віталія Олексійовича Сологуба.

Варто згадати, що Віра Іванівна була дуже чутливою до прекрасно­го. Любила поезію, обожнювала творчість Олександра Блока, бага­то читала, робивши нотатки, а під час виступів перед аудиторією ци­тувала вислови, що її збентежили.

З профспілковою діяльністю Віра Іванівна Сиволоб поєднувала і ве­лику громадянську місію: обира­лась депутатом Верховної Ради УРСР, була членом Радянського ко­мітету захисту миру, двічі очолюва­ла українську делегацію на сесії Ге­неральної Асамблеї ООН тощо.

За багаторічну працю відзначе­на орденами і медалями, Почесною грамотою Президії Верховної Ради Української РСР, званням «Заслу­жений працівник профспілок Укра­їни». Після виходу на пенсію Віра Іванівна також тісно співпрацюва­ла з ветеранськими організаціями ФПУ й України.

Онука Віри Іванівни Ася Сиво­лоб розповідає, що як і на роботі, так і в родині Віра Іванівна була найму­дрішою людиною. Завдяки цьому в одній квартирі уживалися чотири покоління родичів. З доброю душею вона прийняла до сім’ї дружин своїх синів. «Я народилася вже тоді, як ба­буся пішла на пенсію, – пригадує Ася. – І мені дістались уся її безмеж­на турбота, любов і розуміння. Вдяч­на, що у мене було щасливе дитин­ство, люблячі батьки, але бабуся Віра мені була найріднішою душею, моєю опорою, прикладом в усьому. І лишиться такою назавжди. Я дуже вдячна долі, що вона була із мною 33 роки поспіль та встигла побути пра­бабусею для моїх синочків, яким нині 3 і 4 рочки. Вони її також дуже любили, як і я».

Голова первинної профспілкової організації апарату ФПУ Марія Гри­ценко згадує: «Я познайомилася з Вірою Іванівною у 2001 році, коли очолила первинну профспілкову організацію апарату ФПУ. Віра Іва­нівна на той час уже перебувала на заслуженому відпочинку. Але при­ходила на всі зустрічі, які організо­вував профком з ветеранами проф­спілкового руху. Під час цих зустрі­чей завжди з вдячністю говорила про Віталія Олексійовича Сологу­ба, Людмилу Карпівну Шендрик, Михайла Ігнатовича Селіхова, ін­ших колег в Укрпрофраді. Читала свої вірші, зверталася до молодого покоління із закликом гідно нести й надалі звання профспілковця – за­хисника трудового люду. Частень­ко ми з нею спілкувалися в теле­фонному режимі… Запам’яталося, як болісно Віра Іванівна сприйняла звістку про знищений пожежею Бу­динок профспілок, і як плакала на радощах, коли я повідомила їй, що ми повернулися до своєї домівки після 5 років поневірянь».

Ветерани-спілчани з незмінним захопленням говорять про Віру Іва­нівну Сиволоб як талановитого ке­рівника, людину енергійну та яскраву особистість. За спогадами колишніх колег та учнів, її голов­ною рисою завжди була щира лю­бов до людей і повага до людини праці. Силою власного авторитету, як представника профспілок, вона завжди могла переконати в непра­воті чиновника будь-якого рангу, якщо той був неправий і поводився несправедливо або нечесно стосов­но трудівника.

Повага до цієї прекрасної жінки, матері і бабусі, Людини «з великої літери» не згасне в серцях усіх, хто її знав та пліч-о-пліч працював на профспілковій ниві.

Світла Вам пам’ять, Віро Іва­нівно!

ОЛЕКСІЙ КОРЕЦЬКИЙ,

ПРОФКОМ ППО АПАРАТУ ФПУ

  • ПРЯМА МОВА

Григорій Осовий, Голова Федерації профспілок України:

«Таку віддану своїй справі, таку принципову і працездатну лю­дину не так часто можна зустрі­ти серед тих, хто займається професійною діяльністю. Віра Іванівна Сиволоб була залізо­бетонним заступником. Ніколи не підводила Віталія Олексійо­вича і завжди виконувала дору­чення, інколи надскладні за­вдання, чого б це не коштува­ло. В ній поєднувались риси професійності, наполегливості і відданості справі. Така була ге­нерація керівників. І ще: вона була дуже скромною людиною, совісною «в квадраті».

 


Профспілка: кроки в майбутнє

31 жовтня відбувся форум профспілково­го активу «Профспілка: кроки в майбут­нє», на якому обговорювалися стратегічні питання подальшого розвитку профспіл­ки як організації, що рухає країну вперед та стає на захист прав своїх спілчан.

З агалом форум об’єднав понад 185 учасників.

Урочисте відкриття заходу розпочали з вітан­ня Голови Федерації профспілок України Григо­рія Осового, голови Профспілки працівників дер­жавних установ України Юрія Піжука та голови Профспілки державних службовців Швеції Брітти Лейон. Ві­тання символічно підкреслило, що саме в об’єднанні галузе­вого, національного та міжнародного рівнів – запорука ефек­тивного та сучасного профспілкового руху, що здатен вплива­ти на прийняття рішень та захищати своїх членів.

Важливі стратегічні питання профспілкового руху обгово­рили під час засідання трьох дискусійних панелей: «Профспіл­ковий рух: стан, виклики, перспективи», «Соціальний діалог: вибір між партнерством чи протистоянням», «Профспілка працівників державних установ України: кроки в майбутнє».

З метою подальшого розвитку кооперації та співробітни­цтва між галузевими профспілками, покращення захисту прав державних службовців, проведення спільних заходів було під­писано Угоду про співпрацю між Профспілкою працівників державних установ України та Галузевою профспілкою пра­цівників державних, банківських установ та громадського об­слуговування Республіки Казахстан. З української сторони угоду підписав голова Профспілки Юрій Піжук, від Республіки Казахстан – голова Профспілки Міроблат Жакіпов.

ОКСАНА ГУЗЬ,

ПРОФСПІЛКА ПРАЦІВНИКІВ

ДЕРЖАВНИХ УСТАНОВ УКРАЇНИ

 

Шляхи співпраці з об’єднаними територіальними громадами

Поглиблення співпраці з об’єднаними те­риторіальними громадами – нині один з пріоритетних напрямів роботи профспі­лок Закарпаття. Саме про це йшлося на зустрічі керівників Закарпатської облпрофради та обласних організацій галу­зевих профспілок з директором Закар­патського Центру розвитку місцевого самоврядування Іваном Дем’янчуком.

В ідкриваючи зустріч, голова облпрофради Во­лодимир Фленько підкреслив важливість співпраці профспілок з ОТГ, оскільки процес їх утворення останнім часом у Закарпатській області значно активізувався.

Іван Дем’янчук у своєму виступі акцентував увагу на сьогоднішньому стані та перспективах розвитку ОТГ у За­карпатському краї, формуванні їх бюджетів, розвитку інфраструктури, покращенні надання місцевих адміністра­тивних послуг громадянам, консультаційній підтримці ОТГ з боку Центру розвитку місцевого самоврядування.

У форматі «запитання-відповідь» відбувся конструктив­ний діалог Івана Дем’янчука з керівниками галузевих профспілок, у ході якого було порушено чимало проблем, які виникають при утворенні нових ОТГ, зокрема забезпе­чення належного функціонування первинних профспілко­вих організацій різних галузей, недопущення скорочення профспілкового членства, вдосконалення співпраці проф­спілок з органами місцевого самоврядування тощо.

СЕРГІЙ БАРАНЧИКОВ,

ЗАВІДУВАЧ ВІДДІЛУ ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛПРОФРАДИ

 

15.11.2019



ДОДАТИ КОМЕНТАР 2000
Ваше ім'я:
Коментар:
  введіть цифри на картинці
УВАГА!

З метою підвищення попиту на газету "Профспілкові вісті" редакція прийняла рішення припинити практику розміщення повного чергового номеру у pdf-форматі на власному сайті. Натомість обмежитися публікацією першої сторінки та анонсів найрезонансніших матеріалів. Пропонуємо читачам передплачувати видання. З умовами передплати можна ознайомитися у розділі ПЕРЕДПЛАТА.

НОВИНИ

15.11.2019 21:42

15.11.2019 21:41

15.11.2019 21:38

31.10.2019 20:26

31.10.2019 20:25

31.10.2019 20:24

31.10.2019 18:40

18.10.2019 15:09

18.10.2019 15:08

18.10.2019 15:07

Усі новини


Опитування

Якою б Ви хотіли бачити улюблену газету "Профспілкові вісті" надалі?

Традиційною паперовою, друкованою
- 0 %
Новітньою електронною (виключно в інтернеті за передплатою)
- 0 %
Змішаною (відкриття передплати на електронну версію при збереженні паперово-друкованого формату)
- 0 %
Усього: голосів






 

Профспілкові ВІСТІ, 1990-2019©

01042, Украіна, м. Київ
Майдан Незалежності, 2
Тел/факс: 528-70-49
Використання матеріалів сайту дозволяється за умови посилання