« на головну 29.03.2024
Архів номерів  •  Актуальний номер » (1246)
07
Березень
 
Інтерв’ю
 
ВІКТОРІЯ СІРЕНКО: «КОЖЕН З НАС, ЯК МОЖЕ, ВНОСИТЬ СВІЙ ВНЕСОК, НАБЛИЖАЮЧИ ПЕРЕМОГУ»

ВІКТОРІЯ СІРЕНКО: «КОЖЕН З НАС, ЯК МОЖЕ, ВНОСИТЬ СВІЙ ВНЕСОК, НАБЛИЖАЮЧИ ПЕРЕМОГУ»


РУБРИКИ


Передплата





Статті Культура

ОЗБРОЄНІ...ПОЕЗІЄЮ

ОЗБРОЄНІ...ПОЕЗІЄЮ

Нині в Українському державному медико-соціальному центрі ветеранів війни (с. Циблі Переяслав- Хмельницького району на Київщині) лікуються й перебувають на реабілітації 580 осіб. Найстаршому з них – Іванові Федоровичу Нечаєву, який пройшов фронтами Другої світової війни, 95 років, наймо­лодшому Сергію Терещенку – 25. Останній, як і ще 82 його побратими з-поміж нинішніх пацієнтів цен­тру, втратив здоров’я вже у наш час, через агресію сусідньої держави та її найманців-сепаратистів.

Н апередодні всенародних свят Покрови й захисника Укра­їни до ветеранів війни завітали гості – учні довколишніх сіл із концертною програмою та активісти Всеукраїн­ського благодійного фонду «Журналістська ініціатива». Сто книжок сучасного поета Віктора Єганова «Всім, хто має в душі вишиванку» (автор збірки патріотичних віршів – українець, який живе у Фінляндії) стали подарунком воїнам-захисникам і також черговим поповненням бібліотеки медичного закладу. За дорученням поета його сестра, заслужений журналіст України, головний редактор всеукраїнського журналу «Аграрний тиждень. Україна» Наталія Черешинська прочитала присутнім кілька ві­ршів із збірки, а охочим вручила книжки з дарчим підписом.

До вечора тривало спілкування воїнів і журналістів у кімнаті медсестер неврологічного відділення відновного лікування. Него­віркі чоловіки, скупі на усмішки й жарти, поволі змінювалися під час розмови, коли говорили про найдорожче – сім’ї, дітей... Сергій Володимирович Лясота з м. Дніпра не приховує гордості за своїх сту­дентів – 21-річного сина й 18-річну доньку. Настя навчається в Запо­різькому державному медуніверситеті й хоче в майбутньому бути фахівцем з фізичної та психологічної реабілітації хворих. «Це тепер ой як потрібно багатьом моїм побратимам!» – схвалює вибір доньки Сергій Володимирович, який ще рік тому мав позивний «Старшина».


А ось у кадрового офіцера Анатолія Леонідовича Гетьмана позив­ний був «Стройбат», і пов’язано це з тим, що закінчив Сімферополь­ське вище військово-політичне будівельне училище. Після служби жив у м. Українка на Київщині. «Коли розпочалися військові дії на Донбасі, ходив у військкомат як на роботу, поки не домігся свого, – згадує капітан. – Були Мар’їнка, Вуглегірськ, Волноваха...». Як і «Старшина», в Циблі приїздить уже втретє. «У центрі до нас чудове ставлення. Лікарі, медсестри роблять свою роботу не лише професій­но, а й з душею. І ще – з розумінням: директор тут – Юрій Олександро­вич Гріненко – проблеми вояків знає, а чоловік нашого лікаря Юлії Петрівни Войцях півтора року був механіком-водієм 72-ї бригади…».

«Моє прізвище – як назва відомого болгарського коньяку, – з гумором каже високий симпатичний чоловік Олексій Анатолійо­вич і уточнює: Плиска. Моя мати росіянка, батько – болгарин, а сам я – українець. Двоюрідних братів у Росії про всяк випадок по­передив, щоб не рвалися в мою країну захищати «рускій мір»...».

«Ви знаєте, – долучається до розмови Петро Григорович Васи­левич з Києва, – шкода, що таке ставлення до людей з війни, як у цьому центрі, радше виняток у наших митарствах, коли зустріча­ємо деяких чинуш від медицини. Мене починає за кілька днів ті­пати, коли збираюся на засідання МСЕК (медико-соціальна екс­пертна комісія. – Авт.). Там іноді на нас дивляться, як на аферис­тів і самозванців, а не на тих, хто здебільшого добровільно йшов на війну, навіть не думаючи про наслідки від поранень. Я ж у 18 з половиною добровольцем відправився в Афган...».

У руках цього худорлявого чоловіка із сумними очима – папка документів на фірмових бланках, завірених печатками військо­во-медичних центрів. Із «свідоцтва про хворобу» дізнаюся (дослів­но): «17.01.2015 у районі Донецького аеропорту в складі батальйо­ну «Донбас» дістав вогнепальне кульове поранення лівої полови­ни грудної клітки. Протягом 6 діб перебував без медичної допо­моги на території аеропорту. 21.01.2015 евакуйований до Красно­армійської ЦРБ Донецької області. 23.01.2015 доставлений у Дні­пропетровський військовий госпіталь, де зроблено операцію. 26.01.2015 авіаційним транспортом евакуйований до м. Києва, звідти переведений в Ірпінський ВГ; 8.05.2015 – у Дніпровський військовий госпіталь з діагнозом: новоутворення в лівій легені».

У столичній МСЕК Петру Григоровичу Василевичу сказали: «З однією легенею можна жити». І з квітня 2017-го пенсію, яку одержував, уже не одержує. А між тим самопочуття чоловіка по­гіршується: задишка під час руху, запаморочення...

Поки ми розмовляли з вояками, господарки кабінету – медичні сестри, які тієї доби чергували у відділенні, виконали доручення директора центру й запросили всіх учасників АТО на урочистості в будинку культури медичного закладу. Звірили списки тих, хто в день свята Покрови одержить відзнаки з рук першого заступника секретаря Ради національної безпеки і оборони України, генерал- полковника Михайла Коваля.

Отож наступного дня залу будинку культури переповнили емо­ції від теплих привітань, запальних виступів танцювальних ансамб­лів і співаків – учнів Київської середньої спеціалізованої музичної школи-інтернату ім. М.В. Лисенка.

А бібліотека центру прийняла чергове книжкове поповнення від Всеукраїнського благодійного фонду «Журналістська ініціатива». Він у партнерстві з Національною спілкою журналістів проводить доброчинну акцію «Книжки – захисникам України». Її перший етап відбувся у переддень серпневих свят – Дня прапора й Дня незалеж­ності України. Тоді журналісти зібрали й передали для бібліотеки медико-соціального центру 111 книжок.

А цього разу, крім подарунка українського поета з Гельсінкі (Фінляндія), свої книжки передав для бібліотеки й ветеран жур­налістики, письменник, у минулому працівник газети «Урядо­вий кур’єр», Микола Махінчук. Це такі твори, як «Незамулені джерела» (видання 2016 року) «Твердь землі» (2015), тритомник «Мереживо мінливого часу» (2012–2014). Збірку оповідань «Коле­со часу» презентував також письменник, у минулому газетяр «Сільських вістей», Олександр Карпенко. А головний редактор тижневика «Культура і життя» Євген Букет (також автор низки книжок) передав для вояків центру упаковку святкового випус­ку цього видання.

Людмила МЕХ,

заслужений журналіст України,

президент ВБФ «Журналістська ініціатива»

Фото автора

Коли стаття готувалася до друку, колектив «Профспілкових вістей» зробив і свій літературний внесок у журналістську акцію «Книжки – захисникам України».

 

СИМФОНІЯ ТАЛАНТІВ

Дивовижний і різнобарвний простір захоплень освітян представила виставка рукоділля й твор­чості у Музеї історії м. Бердичева, присвячена 80-річчю Бердичівської міської організації Проф­спілки працівників освіти і науки України. Побу­вавши на ній одного разу, відчуваєш бажання по­вернутися, щоб відчути справжнє свято душі...

Д о музею завітали освітяни Бердичева, представ­ники міської влади та мистецьких і культурних кіл, голови профспілкових організацій шкіл, ди­тячих садків і позашкільних закладів міста. Се­ред численних шанувальників мистецтва – начальник управління освіти і науки Бердичівської міської ради Світ­лана Басюк, начальник відділу культури Валентина Кузь­менко, педагоги та вихованці художньої школи на чолі з ди­ректором Миколою Яцюком, а також приїжджі гості.

У Бердичеві живуть, навчають, виховують і творять надзви­чайно талановиті педагоги, і кожна робота, представлена на виставці освітян-профспілчан, без перебільшення, є ви­твором мистецтва. «Відвідувачі вражені красою, яку нам подарували золоті руки вчителів, викладачів, вихователів і технічних працівників, – зазначив під час відкриття вистав­ки директор Музею історії м. Бердичева Павло Скаврон­ський. – Назвати кращих неможливо, настільки чудові всі представлені роботи».

Присутні аплодували ідейній натхненниці та ініціатору ви­ставки – голові Бердичівського міськкому профспілки пра­цівників освіти і науки Анжелі Цвєтковій, яка звернулася до колег та колективу музею із словами щирої вдячності: «Ви не тільки професіонали своєї справи, які майстерно пе­редають знання, а й творці прекрасного – мудрі, натхненні і талановиті».

Словами не передати вражень і захоплень від пережитого та відчутого. Зазвичай на гостини запрошують духмяним хлібом. Отож відвідувачі побачили уквітчаний коровай на вишитому рушнику, спечений руками освітян. Виставка відкрилась у день, освітлений сяйвом свята Різдва Пресвя­тої Богородиці, чимало робіт були наповнені духовним змістом. Оновлюєшся душею перед вишитими іконами та картинами з обрисами храмів. Милуєшся розмаїттям ля­льок-мотанок у різних образах: неньки України, чотирьох пір року, дівчат-красунь і двох кумась-подружок – вони при­носять у родину добро, злагоду, мир, любов та достаток. За­буваєш про плин часу перед портретами, пейзажами і на­тюрмортами, виконаними в багатьох техніках: ліплення із солоного тіста, бісероплетення, аплікацій із витинанок, де­купажу і топіарію.

На картинах освітян можна побачити геральдичні символи України та Бердичева, Шевченківські мотиви і міські крає­види. Вчителі та вихователі – люди з творчим підходом до життя, нестримною фантазією і добрим почуттям гумору: вони створюють цілі казкові галявини з добрими персона­жами, квітучі сади з бісеру, зелені діброви, симпатичні со­няхи, що підморгують дитячими очима, текстильні ляльки Тільди, плетені та вишиті сукні, варті модних подіумів, екс­клюзивні годинники з трояндами і навіть грошові дерева.

Бердичівська міська організація профспілки

працівників освіти і науки,

Житомирська обл.

 

 

23.10.2017



ДОДАТИ КОМЕНТАР 2000
Ваше ім'я:
Коментар:
  введіть цифри на картинці
УВАГА!

З метою підвищення попиту на газету "Профспілкові вісті" редакція прийняла рішення припинити практику розміщення повного чергового номеру у pdf-форматі на власному сайті. Натомість обмежитися публікацією першої сторінки та анонсів найрезонансніших матеріалів. Пропонуємо читачам передплачувати видання. З умовами передплати можна ознайомитися у розділі ПЕРЕДПЛАТА.

НОВИНИ

22.03.2024 19:35

15.03.2024 18:49

15.03.2024 18:46

10.02.2024 18:02

10.02.2024 18:01

10.02.2024 17:58

10.02.2024 17:48

12.01.2024 20:50

12.01.2024 20:49

24.12.2023 14:26

Усі новини


Опитування

Якою б Ви хотіли бачити улюблену газету "Профспілкові вісті" надалі?

Традиційною паперовою, друкованою
- 0 %
Новітньою електронною (виключно в інтернеті за передплатою)
- 0 %
Змішаною (відкриття передплати на електронну версію при збереженні паперово-друкованого формату)
- 0 %
Усього: голосів






 

Профспілкові ВІСТІ, 1990-2023©

01042, Украіна, м. Київ
Майдан Незалежності, 2
Тел/факс: 528-70-49
Використання матеріалів сайту дозволяється за умови посилання